Загальна характеристика класу Птахи
Птахи – це хордові хребетні теплокровні тварини, пристосовані до польоту. Налічують близько 9000 (в Україні – понад 400) видів птахів. Розміри птахів коливаються від 1,6 г (колібрі-джміль) до 130 кг (страус африканський). При вивченні птахів слід мати на увазі пристосування їх до польоту, високу інтенсивність життєвих процесів і спорідненість з плазунами. Рисами організації птахів, які пов'язані з польотом є: наявність крил; пір'яний покрив; легкий і міцний скелет; розвиток м'язів, що забезпечують політ; губчасті легені та повітряні мішки; диференціація дихальних шляхів' поділ гортані но верхню і нижню, поява бронхіол і пора бронхів; чотирикамерне серце і поділ крові на артеріальну та венозну; теплокровність; у травній системі відсутність зубів, укорочення кишечника; відсутність сечового міхура; відсутність правого яєчника у самок. Наука, яка вивчає птахів, називається орнітологією.
Особливості зовнішньої будови
Відділи тіла – голова, шия, тулуб і хвіст. Кінцівки у вигляді крил і задніх ніг (здебільшого з чотирма пальцями). На голові містяться очі з рухливими повіками (верхньою, нижньою та мигальною перетинками), ніздрі та слухові отвори. Є дзьоб, який складається з верхньої (наддзьобок) та нижньої (піддзьобок) частин, укритих роговими чохлами. Шия видовжена, досить рухлива. Тулуб компактний і має яйцеподібну форму. Хвостовий відділ короткий, зведений до невеликого утвору, до якого прикріплюються рульові пера.
Покриви – це суха шкіра, досить тонка, без залоз (крім куприкової), вкрита пір'ям. Пір'я – рогові утвори шкіри, що вкривають більшу частину тіла у птахів і утворюють оперення. Розрізняють контурні (махові, рульові та криючі пера), пухові, пух, ниткоподібні та щетинкоподібні пера. Забарвлення пір'я обумовлюється двома групами пігментів: меланінами, які визначають чорний, бурий, сірий кольори, та ліпохромами, які дають червоний, жовтий, зелений. Періодично, зазвичай раз або двічі на рік, пір'яниий покрив повністю або частково замінюється шляхом линяння.
Голуб скельний
Типи і функції пір'я
Типи пір'їн
|
Особливості будови
|
Функції різних типів пір'їн
|
Контурні
|
Мають стрижень (колодочка і стовбур) з опахалами (борідки 1-го та 2-го порядків)
|
Забезпечують обтічність покривів, захищають тіло від механічних ушкоджень, виконують функцію повітряного руля, беруть участь у польоті
|
Пухові та пух
|
Мають стрижень і опахало з борідок 1-го порядку; у пуху вкорочений стрижень з пучечком борідок
|
Термоізоляційна функція
|
Ниткоподібні та щетинкоподібні
|
Мають стрижень без опахала
|
Сприйняття дотику, збільшують ловчу поверхню рота птахів, утворюють "прикрашальні" утвори та ін.
|
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності Опора обумовлена ендоскелетом з ознаками пристосування до польоту. Скелет кістковий, легкий, міцний з тонких, пневматичних кісток, частина яких зростається.
- • Череп суцільний, тонкостінний: мозковий відділ об'ємний і його кістки зростаються в монолітний утвір; вісцеральний – видовжений, що зумовлено появою дзьоба, щелепи беззубі.
- • Скелет тулуба:
хребет з 5 відділів: шийний (хребці надзвичайно рухливі), грудний (хребці зрослися між собою), поперековий (зрослися), крижовий (зрослися) та хвостовий (6-9 хребців, останні зрослися з утворенням куприка); задні грудні, поперекові, крижові і передні хвостові разом з тазовими кістками утворюють складні крижі (10-22 хребці);
грудна клітка добре розвинута і міцна, ребра (з двох відділів – спинного та грудного, з'єднаних рухомо) мають гачки, грудина має кіль (у літаючих птахів) і грудні хребці.
• Скелет кінцівок:
плечовий пояс: лопатки, воронячі кістки і ключиці, які зрослися у вилочку (надає пружності плечовому поясу);
тазовий пояс: тазові кістки із хребцями утворюють складні крижі, які є опорою для ніг;
передня кінцівка: плечова, ліктьова і променева кістки, одна складна кістка із кісток кисті і кістки трьох пальців;
задня кінцівка: стегнова, гомілкові кістки, цівка із зрослих кісток стопи і кістки чотирьох пальців (полегшує злітання).
Рух за допомогою більш диференційованої, аніж у плазунів, м'язової системи, що зумовлено значно складнішими рухами під час польоту, ходіння, добування поживи. Добре розвинена мускулатура, пов'язана з польотом: грудна мускулатура, м'язи шиї, задніх кінцівок, міжреберні та підшкірні м'язи.
Травлення в травній системі з такими особливостями, як наявність дзьоба, відсутність зубів, є воло, у якому їжа змочується, шлунок складний з 2 відділів: залозистого і м'язового, кишечник укорочений.
Рот
|
Глотка
|
Стравохід
|
Шлунок
|
Тонка кишка
|
Товста кишка
|
Дзьоб, язик, слинні залози з травними ферментами.
|
Коротка
|
Довгий, має воло (виробляє "молочко")
|
2 відділи: залозистий і м'язовий
|
Довга, з протоками печінки і підшлункової залози. Є 2 сліпих відростки
|
Коротка. Недорозвиток прямої кишки. Має клоаку
|
Птахи потребують великої кількості енергії для забезпечення сталої високої температури тіла (41-42°С) та польоту. Тому їжа у них перетравлюється досить швидко: сухе зерно – за 2-3 години, а соковиті ягоди – за півгодини. Ось чому птахи часто їдять і більшу частину часу проводять у пошуках їжі.
Дихання з участю дихальної системи з певними особливостями будови та функцій, які є ознаками пристосованості до польоту: а) парні губчасті легені, б) дихальні шляхи: ніздрі, носова порожнина, гортанна щілина, верхня гортань, трахея, нижня гортань з голосовим апаратом, 2 бронхи, які галузяться до бронхіол (з'єднуються парабронхами); в) повітряні мішки (чотири парних і один непарний), які обумовлюють подвійний тип дихання (газообмін відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху). У стані спокою дихальні рухи здійснюються завдяки опусканню і підійманню
Внутрішня будова птахів: А – трахея; Б – стравохід; В – легені; Г – підшлункова залоза; Д – тонка кишка; Е – нирка; Є – сліпі вирости; Ж – товста кишка; 3 – клоака; И – печінко; І – м'язовий шлунок; Й – серце; К – залозистий шлунок; Л – повітряні мішки; М – воло
грудної клітки, об'єм якої збільшується під час опускання грудини (вдих) і зменшується при її підійманні (видих). У польоті грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється завдяки рухам крил: 1) коли крила підіймаються, повітряні мішки розширюються і повітря надходить у них через легені; при цьому повітря, що було в легенях, переходить у передні мішки, а легені та задні мішки заповнюються свіжим повітрям; 2) під час опускання крил повітря з легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків – у легені.
Транспортування речовин за участю кровоносної системи, яка має: серце чотирикамерне, завдяки чому артеріальна кров не змішується з венозною, два кола кровообігу – мале і велике.
Температура тіла постійна і не залежить від температури середовища. Птахи – це теплокровні, або гомойотермні тварини, що обумовлено інтенсивним обміном речовин та досконалими механізмами терморегуляції.
Виділення за допомогою видільної системи: тазові нирки – сечоводи – клоака без сечового міхура. Кінцевий продукт обміну білків – сечова кислота.
Регуляція процесів здійснюється нервовою системою, яка значно ускладнилась: головний мозок відрізняється великими розмірами півкуль (розвинена здатність до формування умовних рефлексів), сильним розвитком зорових часток (винятковий зір), дуже великим мозочком (складна координація рухів). Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У птахів поведінка набагато складніша і різноманітніша, ніж у земноводних і плазунів. Пристосовна поведінка птахів обумовлена добовою, місячною, сезонною та річною ритмічністю і забезпечує пристосованість до мінливих умов середовища, задоволення життєво важливих потреб та продовження роду.
Подразливість здійснюється добре розвиненими органами чуттів: орган зору з подвійною акомодацією і монокулярним кольоровим зором; орган слуху з трьох відділів: зовнішнє (слуховий прохід і барабанна перетинка), середнє (з одною слуховою кісточкою) і внутрішнє вухо; орган нюху слабко розвинений; орган смаку міститься на язиці; орган дотику – на оголених ділянках тіла, в основі щетинок.
Розмноження здійснюється статевою системою, яка представлена парними сім'яниками у самців і одним (лівим) яєчником у самок. Птахи роздільностатеві, запліднення у них внутрішнє. Розмножуються яйцями, які мають великі розміри, з великим запасом поживних речовин і яйцевими оболонками. Яйце – яйцеклітина, що, крім зародка, містить значний запас поживних речовин та вкрита зародковими оболонками. У птахів яйце формується після внутрішнього запліднення і в яйцепроводі самок вкривається яйцевими оболонками.
Назва частин яйця
|
Функції частин яйця
| ||
Шкаралупа
|
Захищає яйце від механічних пошкоджень, бактерій та грибків; забезпечує крізь пори газообмін; надає яйцю певної форми
| ||
Підшкаралупові оболонки
|
Це дві тоненькі плівчасті оболонки, які запобігають потраплянню до яйця шкідливих мікроорганізмів
| ||
Повітряна камера
|
Утворена внаслідок розходження підшкаралупових оболонок і містить запас повітря для зародка
| ||
Білкова оболонка
|
Складається з кількох шарів, захищає жовток від механічних 1 пошкоджень і є джерелом води для розвитку ембріона
| ||
Канатики (халази)
|
Відходять від внутрішньої підшкаралупової оболонки та підтримують жовток так, що зародковий диск знаходиться зверху
| ||
Жовткова оболонка
|
Вкриває та захищає жовток
| ||
Жовток
|
Становить собою запас поживних речовин для зародка
| ||
Зародковий диск
|
Такий вигляд має зародок птахів
| ||
Розмноження різних видів птахів відбувається в різні терміни (наприклад, у лелеки за літо може бути тільки один виводок, а у горобців – до трьох). На період розмноження в більшості птахів відбувається утворення пар: у дрібних та середніх за розмірами птахів (горобині) пари утворюються лише на сезон розмноження, а великі птахи (лелеки, лебеді) на багато років, а буває, й на все життя. Під час розмноження проявляються складні елементи поведінки (токування у глухарів, турніри у тетеруків, танок у журавлів, шлюбні пісні тощо). Після парування більшість видів птахів починає влаштовувати гнізда: є дуплогніздники (дятли, синиці великі), деякі роблять гнізда в норах (берегові ластівки, рибалочки, стрижі), в ямках у землі (жайворонки, крячки), у багатьох птахів гнізда розташовані на деревах і кущах (зяблики, вивільга, синиці), є плаваючі гнізда (норці) тощо. Деякі птахи не влаштовують своїх гнізд (зозулі, кайри, пінгвіни).
Розвиток – із зародкового диска при насиджуванні, є зародкові оболонки (амніон, алантоїс, сероза). Завдяки високій температурі тіла птахів під час насиджування кладки відбувається швидкий розвиток зародків у яйцях. Через певний період пташенята розбивають шкаралупу за допомогою яйцевого зуба та вилуплюються з яєць. За характером розвитку пташенят птахів поділяють на:
■ виводкових – птахи, пташенята яких вилуплюються з яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатися у пошуках поживи (курині);
■ нагніздних – птахи, пташенята яких голі, сліпі і не можуть самостійно живитися, у них не функціонує механізм терморегуляції (горобині).
Річні цикли. За сезонного клімату птахи щороку опиняються в різних погодних умовах і по різному пристосовуються до них. Основними сезонними явищами у ЖИТТІ птахів є: гніздування, кочування, перельоти і зимівля.
Відгадайте загадки, визначте ряди птахів, спосіб живлення, середовища
існування.
За вікном летить сніжок.
Піднялася віхола.
Але бачу я пташок,
Що сидять під стріхою!
Чи-чив-чив, чив-чив-чив-чив!
Хто співати їх навчив?
Сірі пташенята ці Звуться, діти,
Вона животик жовтий має,
Ще й чорну краватку одягає.
Пташина жвава і маленька,
Співає дзвінко, веселенько, —
Той спів узимку кожен чує.
Шматочок сальця їй смакує.
Що ж це за пташка невеличка,
Чи здогадались ви?
Відгадайте, діти, хто
Має носик — долото?
Ним комах з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає.
Перший я приніс весну.
Пробудив усе від сну,
Заспіваю під вікном.
Звуть мене усі.
Величезний на зріст.
Пишним віялом хвіст.
До колін борода.
Що за горда хода!
По усьому двору
Ізрання дітвору.
Порозгонив і зник.
Був це, діти.(індик)
Ноги довгі, мов жердини,
Чванькувата ця пташина.
Нові чоботи убрала,
По болоту почвалала.
На скелі він будує дім,
І не боїться жити в нім.
Два могутні є крила
У господаря.
Уночі гуляє,
А вдень спочиває.
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
І шипить він, і ґелґоче,
Каже, що вкусити хоче.
Довгу шию витягає
І немовби промовляє:
«Як вкушу, то буде знак.
Я — сердитий птах...»
Різноманітність птахів. Їх розмноження та розвиток
Особливості органів розмноження. Птахи – роздільностатеві яйцекладні тварини. У самців є два сім’яники та сім’япроводи. У самки є два яєчники і два яйцепроводи. Однак функціонує лише один лівий яєчник і лівий яйцепровід, а правий яєчник і правий яйцепровід недорозвинені. Сім’япроводи і яйцепровід відкриваються в клоаку. Яйця в яєчнику дозрівають неодночасно. Дозріваючи, вони поступово потрапляють в яйцепровід, де і відбувається запліднення.
Будова яйця. Власне яйцем вважається жовток із зародковим диском, що розміщується на його поверхні. Зародковий диск завжди розташований зверху, оскільки нижня частина жовтка важча. Жовток оточений: товстим білковим шаром, який захищає його від механічних пошкоджень і є основним джерелом води для зародка; двошаровою підшкаралуповою оболонкою (в тупому кінці яйця розшаровується і утворює повітряну камеру); вапняковою шкаралупою з численними порами та тонкою надшкаралуповою оболонкою, яка захищає яйце від проникнення мікробів. Жовток прикріплений до шкаралупи двома білковими канатиками.
Розвиток зародка. Самки більшості птахів відкладають яйця у заздалегідь побудовані гнізда. Гніздо, навіть ямка у грунті, сприяє компактному розташуванню яєць, збереженню тепла і вологості повітря під птахом, що насиджує. Зародок в яйці птахів розвивається за певних температур (38-39,5 °С) і вологості. Перед вилупленням пташеня просовує дзьоб у повітряну камеру і вдихає повітря. На наддзьобку пташеняти утворюється тимчасовий роговий зуб, яким воно пробиває шкаралупу зсередини і полегшує вихід назовні.
Типи розвитку пташенят. Залежно від розвитку пташенят, птахів поділяють на виводкові та нагніздні. До виводкових належать птахи, чиї пташенята вилуплюються з яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатися самостійно у пошуках їжі. Проте в перші дні життя пташенята все-таки потребують обігрівання і часто ховаються під крила матері, бо в них не відразу встановлюється стала температура тіла. До даної групи належать качки, гуси, тетер, лебеді тощо. Пташенята у нагніздних птахів (граки, голуби, дятли) голі та сліпі, не можуть самостійно живитися і довго залишаються в гнізді. Батьки тривалий час зігрівають та годують пташенят. Після виходу з гнізда, навчившись добре літати, молоді птахи починають самостійно живитися.
При правильному заповненні вертикальних рядків у виділених клітинках по горизонталі Ви прочитаете назву науки про птахів. 1 – найкращий співак серед птахів; 2 – найбільший сучасний птах; 3 – птахи, що можуть пірнати на глибину до 540 м; -1 – нелітаючий птах Нової Зеландії; 5 – птах з найдовшим язиком; 6 – найважчий літаючий птах; 7 – птахи, які э символом кохання й вірності; 8 – найменший птах у світі; 9 – найбільша сова України; 10 – відділ ноги птахів із зрослих кісточок стопи; 11 – яйцеклітина птахів із захисними оболонками.
\
Значення птахів у природі та житті людини
Загальна характеристика класу Ссавці
Ссавці – це хордові хребетні теплокровні тварини, для яких характерне вигодовування малят молоком. Цей клас налічує близько 5000 (в Україні – понад 100) видів. Серед усіх хребетних ссавці є найбільш високоорганізованими тваринами, які в наш час зайняли панівне становище у тваринному світі. Рисами прогресивної організації ссавців є наявність волосяного покриву, різноманітних залоз у шкірі; розташування кінцівок під тулубом; диференціація зубів і наявність у них коренів; поява легень альвеолярної будови та діафрагми; удосконалення органів чуттів; розвиток зародка в організмі матері, вигодовування малят молоком та ін. Розміри ссавців коливаються від 3,8 см і маси 1,5 г у землерийки-білозубки до 33 м і 150 т ваги у синього кита. Наука, яка вивчає ссавців, називається теріологією (мамаліологією).
Особливості зовнішньої будови
Відділи тіла – голова, шия, тулуб, хвіст. Передні та задні п'ятипалі кінцівки розташовані під тулубом, завдяки чому тіло підняте над землею. Зовнішній вигляд ссавців дуже різноманітний і тісно пов'язаний з умовами середовища та способом життя. За способом життя виділяють наземні, риючі (підземні), водяні та літаючі форми ссавців. Більшість видів – це наземні тварини, поширені майже скрізь на суходолі.
Покриви тіла – шкіра міцна, еластична, характеризується значною товщиною. Епідерміс дає різноманітні похідні: шкірні залози, волосяний покрив (остьове і пухове волосся та його видозміни: вібриси, щетину, голки), кігті, нігті, копита, рогові утвори, луску тощо. Волосяний покрив недовговічний і періодично замінюється на новий під час линяння. У шкірі ссавців виробляються пігменти, що зумовлюють забарвлення як її самої, так і волосяного покриву. Під шкірою багатьох ссавців утворюється прошарок жиру.
Шкірні залози ссавців та їхнє значення
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності ссавців Опора здійснюється за допомогою скелета, який загалом нагадує скелет плазунів, однак має низку відмінностей:
Внутрішня будова ссавців: А – стравохід; Б – легені; В – діафрагма; Г – тонка кишка; Д – підшлункова залоза; Е – нирка; Є – товста кишка; Ж – анальний отвір; 3 – сечовий міхур; И – сліпа кишка; І – шлунок; Й – печінка; К – серце; Л – бронхи; М – трахея; Н – гортань
■ плечовий пояс: дві лопатки з прирослими до них рудиментарними воронячими кістками та дві рудиментарні ключиці (добре розвинені у тих, чиї передні кінцівки здатні до різноманітних і складних рухів);
■ тазовий пояс: парні тазові кістки, які з'єднуються з крижами;
■ вільна передня кінцівка: плечова, ліктьова, променева і кістки кисті;
■ вільна задня кінцівка: стегнова, велика і мала гомілкові, колінна чашечка і кістки стопи.
Рух – за участю кінцівок, пристосованих до певного способу життя. Мускулатура добре розвинена і дуже диференційована, із м'язів – найбільш сильні жувальні, м'язи спини і кінцівок. Характерною ознакою ссавців є наявність куполоподібного м'яза – діафрагми.
Травлення у травній системі, яка характеризується більшою складністю порівняно з іншими хребетними: передротова порожнина, диференційовані зуби, шлунок у деяких багатокамерний, довгий і диференційований кишечник тощо. Зуби, їх будова і кількість у різних груп ссавців є важливою систематичною ознакою. До складу зубів входять дентин, емаль і цемент, і вони міцно сидять в лунках щелеп – альвеолах.
Дихання здійснюється дихальною системою такої будови:
Теплокровність (гомойотермність) обумовлена тим, що кров не змішується і сталість температури тіла забезпечується досконалими механізмами хімічної і фізичної терморегуляції на різних рівнях організації.
Виділення здійснюється видільною системою, яка складається з парних тазових нирок – сечоводів – сечового міхура – сечовидільного каналу (сечівника). Основний продукт азотистого обміну – сечовина. В екскреції беруть участь також потові залози шкіри, дихальна й травна системи.
Регуляція процесів здійснюється нервовою системою, яка відрізняється високою складністю. У головному мозку – п'ять відділів, серед яких особливо розвинені великі півкулі з корою, площа якої збільшується за рахунок звивин і борозн. Відношення ваги півкуль переднього мозку до ваги всіх інших відділів мозхку у ссавців становить приблизно 10 : 1. Дуже прогресує мозочок. Від головного мозку відходить 12 пар ЧМН.
Подразливість за участю органів чуттів, які досягли значного ускладнення. У летючих мишей, землерийок, мишовидних гризунів, ластоногих і китоподібних є звукова ехолокація.
Розмноження статеве з явищами роздільностатевості, статевого диморфізму, внутрішнім заплідненням. Статеві органи та статеві протоки парні, розвинені парувальні органи. Верхній відділ яйцеводів має назву фаллопієвої труби, за ними ідуть розширені відділи – матки, які відкриваються в непарну у більшості звірів піхву. Матка – м'язовий порожнистий орган статевої системи, у якому відбувається розвиток зародка.
Розвиток відбувається в матці, де формується плацента, яка забезпечує взаємозв'язок плоду з організмом матері (у яйцекладних – немає, у сумчастих – недорозвинута). Утворюються зародкові оболонки – амніон, сероза, алантоїс. Жовтковий мішок, на відміну від інших хребетних, швидко зникає. Живородіння. Вигодовування малят молоком. Турбота про потомство у ссавців виражена добре, однак виявляється по-різному.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Сезонні явища в житті ссавців, їхня поведінка
У період підготовки до зимівлі ссавці посилено живляться, накопичуючи жирові запаси. Періоду зимівлі передує осіннє линяння.
Ссавці, які зберігають активність узимку, можуть запасати для себе на цей період корм. Деякі гризуни (наприклад, лісова миша, полівки) накопичують їжу в особливих сховищах (норах, дуплах дерев). Маса таких запасів може перевищувати 10 кг. Мешканці високогірних альпійських лук, невеликі звірки сіноставки (ряд Зайцеподібні), на зиму стягують стіжки сіна масою до 20 кг. Білки запасають у дуплах, у ґрунті та під опалим листям жолуді та горіхи, а також розвішують на гілках дерев гриби. Цікаво, що такими запасами користується не тільки тварина, яка їх зробила, але й інші особини виду. Запасають їжу і деякі види хижих ссавців. Так, ласки та горностаї можуть запасати під льодом полівок і мишей, чорні тхори - жаб, норки - рибу.
Період зимівлі.
Період зимівлі.
Зимують ссавці по-різному. Одні тварини впадають у сплячку, інші - активні протягом усієї зими.
Сплячка - це стан ссавців, що характеризується зниженням рівня обміну речовин.
У цей період тварини живуть за рахунок накопичених поживних речовин (насамперед за рахунок жирових запасів). Сплячка дає змогу переживати періоди несприятливих умов (високих або низьких температур, нестачі їжі тощо). У деяких видів ссавців сплячка у зимовий період може перериватися в разі різких змін умов довкілля. Так, під час тривалої відлиги бурий ведмідь, єнотоподібний собака, ховрахи виходять зі схованок і ведуть активний спосіб життя. Натомість у їжака сплячка безперервна.
Вплив чинників середовища на тварин
Чинники, що впливають на поширення тварин на планеті.
Ви вже знаєте, що тварини заселили на нашій планеті всі основні середовища мешкання: наземноповітряне, водне, ґрунт, а також організми живих істот. При цьому кожний вид тварин займає певну територію - ареал.
Ареал – частина планети (суходолу або водойм), яку населяють особини певного виду.
Ареал – частина планети (суходолу або водойм), яку населяють особини певного виду.
Кожен вид організмів може мешкати лише там, де для нього є сприятливі умови існування. Так, білий ведмідь поширений лише в Арктиці, пінгвіни - переважно в Антарктиці, качкодзьоб - в Австралії і Тасманії тощо. Лише окремі види тварин трапляються майже повсюдно. Це, зокрема, пацюк сірий і миша хатня, які поширилися слідом за людиною майже по всій планеті.
На сучасний розподіл видів тварин по земній кулі впливають різноманітні чинники: моря, гори, спекотні пустелі, кліматичні особливості певних територій, взаємозв'язки, що виникають між живими організмами, діяльність людини тощо. Усі вони мають назву екологічні чинники.
Екологічні чинники — це всі умови довкілля, які впливають на окремі організми та їхні угруповання.
Чинники неживої природи (абіотичні) - це температура, освітленість, вологість, газовий склад повітря, тиск, сольовий склад води, тип ґрунту тощо, а живої (біотичні) - різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціями різних видів в угруповання (наприклад, взаємодія між популяціями хижака та здобичі, паразита і хазяїна). Різні форми діяльності людини, що змінюють стан середовища мешкання живих істот, виділено в окрему групу екологічних чинників (антропогенні).
Вплив чинників неживої природи на тварин.
Вплив чинників неживої природи на тварин.
На відміну від рослин, тварини належать до гетеротрофів. Це означає, що вони не використовують світло для створення органічних сполук з неорганічних, а споживають готові органічні сполуки. Проте світло відіграє в їхньому житті важливу роль. Так, тварини мають органи зору, які допомагають орієнтуватися в просторі, відрізняти особин свого виду від інших, шукати їжу тощо. Одні види тварин активні вдень (ґедзі, соколоподібні, ластівки тощо), а інші - вночі (таргани, сови, їжаки тощо).
Більшість видів тварин живе в умовах, які постійно змінюються протягом року. Навесні поступово збільшується тривалість світлового періоду доби, а з наближенням зими - зменшується. Реагуючи на зміни тривалості світлового періоду, тварини заздалегідь можуть пристосуватися до відповідних змін у природі. Реакція організмів на зміни тривалості світлового періоду доби має назву фотоперіодизм.
Ще один важливий чинник неживої природи, який впливає на життєдіяльність організмів, - це температура. У холоднокровних тварин (безхребетних, риб, земноводних, плазунів) температура тіла залежить від температури довкілля. За низьких температур вони впадають у стан заціпеніння.
Теплокровні тварини (птахи, ссавці) здатні підтримувати температуру тіла незалежно від її змін у довкіллі на більш-менш сталому рівні. Але для цього їм потрібно витрачати більше енергії. Тому взимку перед ними гостро постає проблема пошуків їжі.
Тварин, які можуть існувати в умовах понижених температур, називають холодолюбними (наприклад, пінгвіни, білий ведмідь, глибоководні риби). Такі тварини мають добре розвинений волосяний чи пір'яний покрив, підшкірний жировий прошарок.
Види, для існування яких потрібні підвищені температури, належать до теплолюбних (мадрепорові корали, антилопи, бегемоти, папуги тощо). Багато видів тварин здатні існувати в умовах періодичних змін температур. Вони належать до холодостійких (вовки, лисиці, білки, сіра ворона, голуби тощо).
Ще один важливий чинник - це волога. Тіло більшості живих істот складається з води на 50-60%, а медуз - аж 98%. Вода забезпечує транспортування сполук в організмі, бере участь в їх хімічному перетворенні, регуляції температури тіла, виведенні з організму кінцевих продуктів обміну тощо. Серед тварин виділяють вологолюбні, посухостійкі та сухолюбні види. До вологолюбних належать ті види тварин, які можуть існувати лише в умовах підвищеної вологості (наприклад, мокриці, комарі, дощові черви, земноводні). Натомість тварини, що належать до посухолюбних, здатні ефективно утримувати вологу у своєму тілі (пустельна сарана, жук скарабей священний, жуки-чорнотілки тощо). Посухостійкі види здатні переживати певні посушливі періоди.
Для тварин - мешканців водойм - важливе значення має сольовий склад води. Ви вже знаєте, що одні види здатні існувати лише у прісних водоймах, інші - лише в солоних.
Переживання тваринами тривалих періодів несприятливих умов.
Переживання тваринами тривалих періодів несприятливих умов.
Тварини по-різному переживають тривалі періоди несприятливих умов. Так, узимку деякі види тварин впадають у сплячку (ведмідь, їжак звичайний, борсук тощо). Це дає їм змогу зменшити витрати енергії за нестачі їжі. Холоднокровні тварини періоди низьких температур переживають у стані заціпеніння. У разі тривалої посухи або значного підвищення температури повітря пустельні гризуни - ховрахи та піщанки - можуть впадати у сплячку і влітку.
Запитання для контролю
Запитання для контролю
1. Що таке ареал?
2. На які групи поділяють екологічні чинники?
3. Які з чинників неживої природи найбільше впливають на процеси життєдіяльності тварин?
4. Що таке фотоперіодизм? Яке його значення у житті тварин?
5. Як різні види тварин здатні переживати тривалі періоди несприятливих змін умов середовища мешкання?
6. Які переваги є у теплокровних тварин щодо холоднокровних, і навпаки?
Взаємовідносини людини з тваринами
Охорона тваринного світу. Червона книга України
Комментариев нет:
Отправить комментарий