Голонасінні. Загальна характеристика голонасінних. Середовище існування. Пристосувальні риси будови й життєдіяльність голонасінних

Усі насінні рослини, на відміну від спорових рослин, розмножуються насінням. Це дає їм певні переваги: спора — лише одна клітина; насінина — багатоклітинний утвір, містить зародок майбутньої рослини та запас поживних речовин, укрита шкіркою, яка захищає зародок від несприятливих впливів довкілля. У насінних рослин заплідненню передує запилення, перенесення пилкових зерен (утворів, де містяться чоловічі статеві клітини) до насінних зачатків (утворів, в яких містяться жіночі статеві клітини). Запилення здійснюється за допомогою вітру, тварин тощо. Статевий процес не залежить від наявності води.

Виникли перші насінні рослини ще в середині девону (360 млн років тому), їх панування почалось значно пізніше, вірогідно, зі змінами клімату (збільшення посушливості та похолодання) в мезозої. Насінні рослини дуже різноманітні, але мають загальні риси будови: у них наявні корені, пагони та органи, що забезпечують їхнє розмноження насінням. До насінних рослин належать два відділи вищих рослин — Голонасінні та Покритонасінні.

Голонасінні мають насінину, яка лежить на лусочках відкрито і захищена лише насінною шкіркою. На сьогодні голонасінних налічується понад 700 видів. Поява насіння, різноманітність життєвих форм (дерева, кущі), наявність продихів дозволяють суттєво зменшити випаровування. Стовбури хвойних висотою звичайно 40–70 м, але можуть сягати 100 м і більше (наприклад, у мамонтового дерева); потовщення стовбура відбувається за рахунок розростання деревини (діяльності камбію), основна частина клітин якої мертва. Такий стовбур краще протистоїть вітрам. У корі на деревині хвойних багато смоляних ходів (канальців), заповнених живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні з’являються краплі густої клейкої живиці, яка затягує рану.

Розмноження голонасінних. Голонасінні — це виключно різноспорові рослини, статеві особини живуть на нестатевих і живляться за рахунок їх поживних речовин. Розглянемо, як відбувається розмноження у сосни. Насіння вона утворює на 12–15 році життя. Пилкові зерна та насінні зачатки формуються в шишках. Шишки — це вкорочені видозмінені пагони, у яких листки перетворилися на луски.

Сосна — однодомна рослина, оскільки вона має чоловічі (з пиляками) та жіночі (з насінними зачатками) шишки, розташовані на одній рослині. Молоді жіночі шишки червонуватого кольору, із лусками, що щільно прилягають одна до одної, розташовані на верхівках пагонів. На кожній лусці розміщені по два насіннєвих зачатки (а потім і насінини). Чоловічі шишки утворюються при основі молодих видовжених пагонів, сіро-жовтого кольору. Кожна луска має два пиляки, в яких формуються пилкові зерна. Пилкові зерна вкриті двома оболонками; з двох боків оболонки нещільно прилягають одна до одної, утворюючи повітряні порожнини. Завдяки цьому пилок переноситься на великі відстані. Під час запилення пилкове зерно навесні потрапляє на насінні зачатки, луски шишки стуляються, шишка закривається, а пилкове зерно проростає пилковою трубкою. Запліднення відбувається тільки наступного літа. До цього часу всередині насінних зачатків утворюються яйцеклітини в статевих органах, з’являється поживна тканина — ендосперм. Пилкова трубка сягає до яйцеклітини, по ній рухаються два безджгутикові спермії, один з яких запліднює яйцеклітину, інший — гине. Насінний зачаток перетворюється на насінину.

Насінина складається із зародка, ендосперму і насінної шкірки, яка утворилася з покривів насіннєвого зачатку. Достигання насіння відбувається на третій рік після утворення шишок. На одній і тій самій рослині сосни можна бачити одночасно шишки різного віку. Насінина сосни схожа на насінину квіткових, тільки у неї ендосперм іншого походження — первинний, що утворився зі статевої материнської особини (заростка). Насіння сосни дуже витривале щодо умов довкілля: проростає навіть на скелях, витримує морози.

Дати відповідь на запитання

Проблемне запитання:

«Чому ряд рослин назвали Голонасінні»

1. Скласти сенкани на теми «Хвоя», «Шишка».

2. Підібрати або скласти загадки про ялину, сосну, шишки тощо.

Різноманітність голонасінних рослин Значення у природі і житті людини

Голонасінні складають деревний ярус лісів помірної зони. Вони є постачальниками кисню й органічних речовин, середовищем проживання тварин та їхньою їжею, добре очищують повітря не тільки від бруду, але й від шкідливих мікроорганізмів, беруть участь у кругообігу води та інших речовин.

З серцевини саговника пониклого виготовляють крупу саго. Крупне насіння сибірського кедра, так звані "кедрові горішки", вживають в їжу.

Породи дерев використовуються як паливо, будівельні матеріали (вагонобудування, кораблебудування, авіація, виготовлення музичних інструментів тощо).

Соснові бруньки, ялицева олія, хвоя застосовуються для виготовлення лікарських препаратів.

У хімічній промисловості з голонасінних одержують смоли й ефірні олії.

Голонасінні є декоративними й полезахисними рослинами.

Загальна характеристика відділу Покритонасінні, або Квіткові (Magnoliophyta)

Покритонасінні (Квіткові) поширені всюди. Нині вони переважають у рослинному покриві Землі, тому їх називають "панівною групою". Від решти вищих рослин покритонасінні відрізняються низкою ознак, що й забезпечили їх панування на Землі:

o наявність таких нових органів як квітка, яка виявилася найефективнішим утвором для забезпечення розмноження, та плід - найкраще пристосування для поширення рослин, до завоювання ними нових територій;
o насінні зачатки розвиваються на плодолистиках не відкрито, а в зав' язі, тому добре захищені від несприятливих умов довкілля;
o покриття насіння оплоднем (чому й відділ названо Покритонасінні);
o подальша редукція чоловічого й жіночого гаметофітів, які розвиваються на рослині-спорофіті за рахунок її поживних речовин;
o властиві різноманітні способи запилення, найефективнішим з яких є запилення комахами;
o значно скорочений час від запилення до запліднення та утворення насіння (для порівняння: у голонасінних цей час становить півроку і більше, у покритонасінних - від запилення до запліднення проходить кілька годин, а дозрівання насіння триває від трьох-чотирьох тижнів до трьох-чотирьох місяців);
o подвійне запліднення, внаслідок якого утворюються не тільки зародок, а і запасальна тканина (ендосперм);
o досконала провідна система (наявність у деревині справжніх судин), краще організовані механічна, покривна і запасальна тканини;
o дерев' янисті або трав' янисті рослини з добре розвиненими і різноманітними вегетативними органами - коренями, стеблами і листками;
o виняткова пристосованість квіткових рослин до різноманітних умов існування;
o невичерпна різноманітність форм.

Завдання:
Кросворд

Вправа «Так чи ні»

1. Голонасінні бувають деревами, кущами і трав’янистими рослинами.

2. Стовбури голонасінних не мають кори.

3. Лише деякі голонасінні рослини мають насіння.

4. Сосна та ялина — це хвойні рослини.

5. Хвойні мають голчасті листки.

6. Запилення голонасінних відбувається за допомогою вітру.

7. Для запліднення голонасінних потрібна вода.

8. Насіння голонасінних рослин нічим не захищене, розташоване на лусочках шишок.

9. Шишки бувають чоловічими й жіночими.

10. Дозрілачоловічашишкасоснизвичайної має буре забарвлення.

11. З шишок висипаються спори.

12. Кедрові горішки — це насіння сосни сибірської.

Покритонасінні.Загальна характеристика. Класифікація покритонасінних.

Покритонасінні. Загальна характеристика. Класифікація покритонасінних

Загальна характеристика рослин відділу Покритонасінні

Загальна характеристика покритонасінних

Покритонасінні, або квіткові, рослини найпоширеніші в рослинному світі. Відділ охоплює близько 240 тис. видів, які об'єднані в 13 тис. родів і 390 родин.

Ростуть покритонасінні в усіх кліматичних зонах від тропіків до тундри і становлять основну масу рослинності на Землі. Значне поширення покритонасінних зумовлене їхньою здатністю витримувати яскраве освітлення і сухість повітря, високою пристосовуваністю до мешкання в різних умовах суходолу.

Для цього квіткові рослини мають цілу низку особливостей будови - значних ароморфозів. Насамперед їхньою характерною ознакою є наявність квіток, плодів і насіння. Саме через це квіткові рослини називають ще покритонасінними. Маточка із зав'яззю, стовпчиком і приймочкою, плід, що розвивається із зав'язі маточки, - нові органи, характерні лише для покритонасінних рослин.

Гаметофіт редукований до кількох клітин, що значно прискорює його розвиток. Утворенню насіння передують запилення квіток і подвійне запліднення. Для запилення, поширення плодів і насіння у квіткових рослин є різні пристосування.

Мал. 1. Розвиток покритонасінних на прикладі кукурудзи:

а — спорофіт; б — гаметофіт; М — мейоз; 1 — зигота; 2 — зародок насінини; 3 — проросток спорофіта; 4 — дорослий спорофіт; 5 — тичинкова квітка; 6 — маточкова квітка (поздовжній розріз); 7,8 — утворення мікроспор; 9, 10 — утворення чоловічого гаметофіта — пилку; 11, 12 — утворення мегаспор; 13—16 — утворення жіночого гаметофіта — зародкового мішка; 17 — запліднення стінками зав'язі, що перетворюються на оплодень.

2. Складна будова вегетативних органів покритонасінних – як одна з прогресивних рис

Для покритонасінних характерна найвища і найскладніша будова вегетативних органів, що дає їм можливість максимально пристосуватись до умов навколишнього середовища. У них добре розвинена провідна система, яка поєднує надземну й підземні частини рослини.

Покритонасінні рослини представлені деревами, кущами та еволюційно більш молодими травами. Вважають, що предком квіткових рослин була одна з гілок предків вимерлих насінних папоротей. Починаючи з середини крейдового періоду, покритонасінні займають домінуюче положення. Більшість з них - автотрофи, однак є й вторинні гетеротрофи - комахоїдні рослини (росичка, пухирник). Близько 400 видів квіткових рослин позбавлені хлорофілу і ведуть частково (омела) або повністю (повитиця, вовчок) паразитичний спосіб життя.

Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних

Орган, процес	Дводольні	Однодольні
Насіння	Зародок з двома сім'ядолями	Зародок з однією сім'ядолею
Коренева система	Стрижнева	Мичкувата
Стебло	Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі	Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу
Листок	Простий або складний, цілокраій або надрізаний	Простий, цілокраій
Жилкування	Сітчасте	Паралельне або дугове
Квітка	Чотири, п'ятичленна	Тричленна
Запилення	Комахами (здебільшого)	Вітром (здебільшого)

Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні - 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.

Основні характерні ознаки цих класів наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак. Класи дводольних і однодольних поділяють на порядки, а їх, у свою чергу, на родини. Більшість представників, що мають велике практичне значення, належать до родин хрестоцвітих (капустяних), розоцвітих (розових), бобових, пасльонових, складноцвітих (айстрових) з класу дводольних; злакових і лілійних з класу однодольних.

3. Вплив господарської діяльності людини на видову різноманітність квіткових рослин

Людина почала вирощувати корисні рослини в кам'яному віці (за 10 тис. років до н. е.). Так, пшеницю і рис вирощують упродовж 6,5 тис. років, жито і овес - 3-4 тис. років. Заселяючи всі континенти, людина поширює і вирощує рослини. В Середній Азії, де колись були напівпустелі і степи з бідною рослинністю, розкинулись поля бавовнику, родючі сади, виноградники. Субтропічне узбережжя Чорного моря зайняте чайними плантаціями, цитрусовими садами, виноградниками, великими парками й ботанічними садами з набором різноманітних порід дерев, кущів і трав.

Землеробство поширилось на північ. І нині людина продовжує вводити в культуру нові кормові, лікарські, технічні, медоносні та інші корисні рослини, деякі ж з них перестають вирощувати. Всюди, де поселяється людина, ландшафт змінюється. Разом з культурними рослинами поширюються й дикі. Розведення худоби також призводить до зменшення чисельності споживаних нею рослин і поширення неїстівних, що мають сильний запах, колючки, містять отруйні речовини тощо.

Знищуючи ліси, висушуючи болота, зрошуючи засушливі землі, людина значною мірою впливає на географічний розподіл видів. Велике значення має і введення в господарську діяльність нових природних ресурсів для розташування населених пунктів, промислових підприємств, використання атомної енергії. Усе це призводить до різких змін умов довкілля і втрати багатьох видів рослин і тварин. У зв'язку з цим перед людством постала проблема збереження і відтворення природних ресурсів, охорони рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин.

4. Створення культурних рослин людиною, рослинні угрупування покритонасінних

У природних умовах без участі людини живуть і розмножуються дикі (або дикорослі) рослини (дерева, кущі, трави). Вони поширені в різних кліматичних зонах і утворюють рослинний покрив лісів, лук, боліт; ростуть в озерах, річках, заселяють пустирі, дороги, вулиці міст, деякі з них завдають шкоди посівам (бур'яни). З дикорослих людина створила, використовуючи основні методи селекції - гібридизацію і добір, усі культурні рослини, які вона вирощує на полях, городах, у садах і парках, на вулицях міст, у будівлях.

У рослинному світі Землі покритонасінні культурні рослини посідають особливе місце, їх усього кілька тисяч видів, однак площа, яку вони займають, становить 10% усього суходолу. Це злаки, зернобобові, овочеві, плодові, баштанні, волокнисті, лікарські, ефіроолійні, кормові культури тощо. Крім того, людина вирощує спеціальні види дерев, кущів і трав у декоративних цілях. Селекцією людина займається з тих давніх пір, коли почала вирощувати корисні рослини, відбираючи для посіву насіння кращих із них.

Пізніше добір проводили серед потомства спеціально підібраних батьківських пар уже з певною метою: отримання вищих урожаїв, збільшення розмірів насіння або плодів тощо. Так було виведено багато сортів різних видів рослин, пристосованих до вирощування в певних умовах. Нині людина вирощує 20 тис. сортів пшениці, 10 тис. сортів яблунь, по 5 тис. сортів груш і троянд тощо.

Рослинне угруповання (або фітоценоз) - це сукупність рослин на відносно однорідній ділянці, які перебувають у складних взаємовідносинах між собою і з навколишнім середовищем. Рослинні угруповання - результат тривалого історичного розвитку, в них підбирається певний комплекс видів, який складається внаслідок тривалого природного добору за певних кліматичних умов середовища, при постійній взаємодії між рослинами та іншими живими істотами. Прикладом рослинних угруповань можуть бути: степи, болота, дубові ліси. Для кожного фітоценозу характерні певні умови існування, видовий склад рослин, зовнішній вигляд, внутрішня будова, ґрунт, рельєф місцевості та взаємозв'язки організмів.

Утворене угруповання характеризується специфічним складом флори (сукупності видів рослин, що склалася історично, які ростуть на певній території), кількістю особин кожного виду, розподілом видів (ярусністю). Різні рослинні угруповання зазвичай різко відрізняються одне від одного: сосновий ліс з вересовим покривом, сосновий ліс з білим наземним лишайниковим покривом, ялиновий ліс з чорницею, степ з ковилою і степ з різно-травною рослинністю (сукупністю рослинних угруповань - фітоценозів - планети загалом або її окремих регіонів та місцевостей) і характеризуються своїми особливостями.

Склад флори угруповань визначається екологічними потребами, проте це не означає, що в них підбираються види однакової екології. Так, у лісах поєднуються різні форми: дерева, кущі, злакові й широколисті трави, мохи, лишайники та інші рослини. Життєві потреби всіх видів рослин різні (кожний вид займає свою екологічну нішу), тому вони мають перебувати в певних співвідношеннях, які забезпечують пристосованість їх один до одного. Співвідношення різних видів угруповань між собою становить його структуру.

Однією із структурних ознак угруповання є ярусність: рослини різної висоти розміщують свої надземні органи на різних рівнях, що частково перекривають один одного. Різні угруповання характеризуються різним числом ярусів. У сосновому лісі може бути від двох до п'яти ярусів. Двоярусний ліс: сосна - І ярус, оленячий лишайник - II ярус; триярусний: сосна, чорниця, зелений мох; чотириярусний: сосна, ліщина, чорниця, зелений мох; п'ятиярусний: сосна, ліщина, чорниця, квасениця, зелений мох. Число ярусів може бути й більшим.

Одноярусних угруповань не буває. У наведених прикладах у кожному ярусі дано панівні (домінуючі) види. Найкраще ярусність виражена в фітоценозах, які представлені різними життєвими формами. Вона добре виявлена в лісах і гірше - в трав'янистих угрупованнях (степах, луках). В одному ярусі поєднуються близькі за своїми біологічними й екологічними властивостями рослини. Епіфіти, виткі рослини належать до групи поза-ярусних. Число ярусів збільшується зі збільшенням числа видів, поліпшенням умов існування, віком угруповання.

Крім надземної існує підземна ярусність: розміщення кореневої системи різних видів рослин на різній глибині. У степу, наприклад, може бути три підземних яруси: верхній, неглибокий, в якому розміщуються корені однорічних рослин, бульби, цибулини; середній - зайнятий переважно коренями злаків, і глибокий, де знаходяться стрижневі корені дводольних рослин. На луках з моховим покривом можна спостерігати чотири яруси кореневих систем. Завдяки підземній ярусності на одному й тому самому місці може рости більша кількість видів рослин.

Сформовані рослинні угруповання зазнають постійних змін, зумовлених різними причинами. Це можуть бути сезонні зміни, пов'язані з фенологічними явищами у рослин упродовж року. Рано навесні угруповання характеризується розквітом одних видів, тоді як інші лише пробуджуються до життя. Наприкінці літа, навпаки, у перших видів насіння висипалось, листки відмерли, а другі лише досягли повного розквіту. Крім того, тривалість вегетації у одних рослин велика, у інших - коротка. Відповідно до цього характер угруповання дуже змінюється за порами року. Це явище можна назвати ярусністю в часі, на відміну від ярусного розміщення в просторі надземних і підземних частин рослин.

Жодний фітоценоз не існує вічно, рано чи пізно він змінюється. Причиною цього є або вплив зовнішніх умов, або зміна середовища у зв'язку з життєдіяльністю організмів, що входять до фітоценозу, або проникнення в угруповання нових видів. Прикладом може бути заростання озер, утворення боліт. Діяльність людини також прямо і опосередковано впливає на розвиток фітоценозів. Прямий вплив - вирубування лісів, осушування боліт, тобто створення на місці природних фітоценозів штучних угруповань - агроценозів. Останні створено на величезній площі земної кулі - понад 1,4 млрд. га. Опосередкований вплив - внесення в ґрунт добрив, регулювання водного режиму тощо.

Людина має добре знати закономірності розвитку природи, щоб впливати на неї, не порушуючи природної рівноваги.

Сукупність усіх умов, що впливають на рослинні угруповання, називають середовищем існування. Середовище складається з факторів абіотичних і біотичних.

Висновки. Покритонасінні, або квіткові, рослини найпоширеніші в рослинному світі. Відділ охоплює близько 240 тис. видів, які об'єднані в 13 тис. родів і 390 родин.

Для цього квіткові рослини мають цілу низку особливостей будови - значних ароморфозів. Насамперед їхньою характерною ознакою є наявність квіток, плодів і насіння. Саме через це квіткові рослини називають ще покритонасінними. Для покритонасінних характерна найвища і найскладніша будова вегетативних органів, що дає їм можливість максимально пристосуватись до умов навколишнього середовища. У них добре розвинена провідна система, яка поєднує надземну й підземні частини рослини.

У рослинному світі Землі покритонасінні культурні рослини посідають особливе місце, їх усього кілька тисяч видів, однак площа, яку вони займають, становить 10% усього суходолу. Рослинні угруповання - результат тривалого історичного розвитку, в них підбирається певний комплекс видів, який складається внаслідок тривалого природного добору за певних кліматичних умов середовища, при постійній взаємодії між рослинами та іншими живими істотами.

Однією із структурних ознак угруповання є ярусність: рослини різної висоти розміщують свої надземні органи на різних рівнях, що частково перекривають один одного.

Жодний фітоценоз не існує вічно, рано чи пізно він змінюється. Причиною цього є або вплив зовнішніх умов, або зміна середовища у зв'язку з життєдіяльністю організмів, що входять до фітоценозу, або проникнення в угруповання нових видів.

Дати відповідь на запитання:

чому покритонасінні — найпоширеніша сучасна група рослин на земній кулі?

Значення покритонасінних рослин у житті людини

ЗНАЧЕННЯ ПОКРИТОНАСІННИХ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ Яке значення покритонасінних у природі та житті людини, Ви дізнаєтеся з цієї статті. Значення покритонасінних рослин у природі Покритонасінні або квіткові представляють собою великий відділ рослинного світу, до складу якого входить 13000 родів, 533 сімейства. Вони діляться на дводольних і однодольних. Вони різняться кількістю сім’ядолей в зародках, будовою квітки і листа. Вони разом з іншими рослинам беруть участь в утворенні природних екосистем. Їх можна зустріти всюди, крім тундри і тайги. Покритонасінні в екосистемах є головною ланкою харчування травоїдних тварин. Їм належить головна роль в поліпшенні та утворенні родючості грунтів. Квіткові сприяють зменшенню ерозії грунтів. Ну, і звичайно, рослини підтримують повітряне середовище планети. Значення покритонасінних рослин у житті людини Покритонасінні рослини широко використовуються людиною у господарській діяльності, декоративному рослинництві і медицині. Вони є їжею для домашніх тварин. Квіткові є сировиною для харчової, деревообробної, фармацевтичної промисловості. Їх використовують при будівництві будинків і кораблів. З целюлози, отриманої з клітин цих рослин, виробляють папір, деревно-волокнисті і облицювальні плити, картон.

Соняшник - рід рослин родини Складноцвіті. До нього належить близько 100 видів рослин, серед яких є й однорічні, і багаторічні. Найбільше господарське значення має соняшник, сорти якого виводили з метою підвищення вмісту олії. Є і декоративні види соняшника. Взагалі, на початку ця заокеанська культура поширювалася як декоративна. І тільки майже через 200 років після появи соняшника у Європі з нього почали отримувати олію.

За морфологічними особливостями соняшник - однорічна теплолюбна, вологолюбна, швидкоростуча рослина з дерев'янистим, переважно нерозгалуженим стеблом заввишки 120-150 см. Листки великі, суцвіття кошик. По краю суцвіття - безплідні та без нектару жовті язичкові квітки, які приваблюють комах-запилювачів, а всередині - двостатеві трубчасті квітки. З них утворюються плоди - сім'янки зі шкірястим оплоднем, який не зростається з насіниною.

Картопля належить до роду Паслін родини Пасльонові. Важлива технічна, кормова та овочева культура. Набула великого поширення в Україні на присадибних та дачних ділянках. Її ще називають другим хлібом.

Трав'яниста тепло-, світло- та вологолюбна рослина. Картопля потребує старанної обробки ґрунту. Розвиток, залежно від сорту, може тривати від 60 до 180 днів. Стебло заввишки 80-100 см, має до 8 пагонів у кущі. На нижній частині стебла утворюються столони. На кінцях зав'язуються бульби картоплі, заради яких її й вирощують. Ця особливість відображена в науковій назві картоплі - паслін бульбистий. Рослина самозапильна. Плід - ягода.

Картопля - цінна культура, вміст крохмалю в деяких її сортах сягає ЗО %. Розмножують картоплю, здебільшого, вегетативно - бульбами. Для виведення нових сортів її вирощують із насіння.

Капусту використовують для лікування печінки, опіків, виразок, екземи. Особливо багата вона на вітаміни (С, А, Е, В) та солі Кальцію. Хто вживає багато капусти, той має гарні зуби.

Капуста - дворічна трав'яниста рослина, вологолюбна та холодостійка. Вирощувати її стали більш ніж 4 тисячі років тому в країнах Середземномор'я. Головні різновиди капусти: білоголовкова, цвітна, брюссельська, кольрабі - мають безліч сортів. У дикорослому вигляді капуста й зараз зустрічається на берегах Середземномор'я.

Цукровий буряк належить до роду Буряк родини Лободові. Трав'яниста холодостійка рослина з прикореневою розеткою м'ясистих листків. У перший рік утворюється коренеплід, а на другий - висаджений коренеплід дає квітконосні пагони. Запилення перехресне за допомогою вітру.

Плоди зростаються в супліддя, з яких при проростанні з'являються по декілька молодих сходів. Робота з формування сходів цукрового буряку дуже важка і потребує ручної праці. В Україні виведено сорт цукрового буряка з одним плодом у суплідді. Це дає змогу вирощувати його на великих площах механізованим способом.

Вміст цукру в коренеплодах деяких сортів перевищує 20 %. В Україні цукровий буряк є однією з головних (після пшениці) сільськогосподарських культур, а цукроваріння - провідна галузь харчової промисловості України.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РОСЛИНИ КЛАСУ ОДНОДОЛЬНІ

Пшениця - дуже давня культурна рослина, яку людина почала вирощувати більш ніж 10 тисяч років тому. Її зернівки завжди знаходять на місцях перших поселень людини. Пшеницю вирощують заради цінного зерна, з борошна якого випікають хліб, виготовляють крупи та макаронні вироби. Крім того, пшениця використовується і як цінна кормова та технічна культура. Спирт, який із неї отримують, застосовують для виготовлення гуми для автомобільних шин, а також у медицині.

Пшениця належить до родини Злакові. Це дворічні (озимі) або однорічні (ярі) трав'янисті рослини. Стебло пшениці - порожниста соломина заввишки 100-150 см. Листки видовжені, ланцетоподібні, складаються з листкової пластинки та піхви, яка обгортає зону поділу. Цвіте в червні-липні. Пшениця — самозапильна рослина. Суцвіття - складний довгастий, іноді чотиригранний колос, на його осі розміщуються трьох- або п'ятиквіткові колоски, кожен із яких обгорнений двома колосковими лусками. Квітка складається з двох квіткових (зовнішньої та внутрішньої) лусок, двох плівок, трьох тичинок і маточки, що утворилася з трьох плодолистків. Плід - однонасінна зернівка.

Рід Пшениця включає 22 види, які ростуть у дикому стані в Закавказзі, Африці, Малій Азії, на Близькому Сході.

Пшениця м'яка - вид, найпоширеніший на Землі за площею вирощування (близько 90 %). За цим показником вона посідає перше місце у світі. В культурі представлена озимими і ярими формами. Пшениця тверда поширеніша у південних районах, сорти її переважно ярі. Зерно пшениці твердої містить більше білка, тому використовується для виготовлення макаронних виробів, манної крупи. А от при випіканні хліба цінується пшениця м'яка, бо дає пухкіше тісто.

Кукурудза - рід родини Злакові. Батьківщина цієї рослини - Південна та Центральна Америка. Кукурудза - однорічна трав'яниста однодомна теплолюбна посухостійка рослина. Стебло прямостояче, заввишки від 80 см до 5 метрів. Тривалість розвитку 85-160 днів (залежно від сорту). Квітує у липні-вересні протягом 5-7 днів. Листки широколанцетні, довгі. Квітки одностатеві. Тичинкове суцвіття - волоть, розташоване на верхівці стебла. Маточкові суцвіття - початки - розвиваються у пазухах листків, починають квітувати на 3-4 дні пізніше тичинкових. Тому за відсутності вітру рослинам потрібне штучне запилення. На одному стеблі утворюється 1-3 початки. Плід - зернівка.

Зерно містить не тільки білки та вуглеводи, але й жири. Особливо збільшується вміст жирів під час проростання зерна. Кукурудзяне борошно має недостатню кількість білків і тому непридатне для випікання хліба. Кукурудза - дуже важлива культура в народному господарстві. З її зеленої маси для худоби виготовляють дуже цінний і поживний силос, із проростків отримують багату на вітаміни олію, що має лікарські властивості. Кукурудза використовується людиною у їжу (молоді зернівки, борошно, крупи).

Інші сільськогосподарські однодольні рослини. Крім зернових, до сільськогосподарських культур відносять і такі рослини класу Однодольні, як цибуля, часник, спаржа. Вони є не тільки цінними овочевими культурами, але й широко застосовуються в народній медицині.

До однодольних належить і цукрова тростина, з якої одержують майже половину світового виробництва цукру.

Величезне значення у світі мають однодольні рослини родини Пальмові. Сільськогосподарськими їх назвати важко, бо вони поширені в тропіках як дикорослі. А використання їх населенням у господарстві - значне. Так, кокосова пальма дає дуже поживні плоди фінікової пальми, що є для населення Африки другим хлібом, а в усьому світі цінуються як солодощі.

ЗНАЧЕННЯ ПОКРИТОНАСІННИХ У ПРИРОДІ

1) Разом із рослинами інших відділів Покритонасінні беруть участь в утворенні природних екосистем, пануючи у них скрізь, крім тайги та тундри.

2) В усіх екосистемах покритонасінні є головною ланкою живлення для різноманітних травоїдних тварин.

3) Квітковим рослинам належить провідна роль в утворенні та покращенні родючості ґрунтів, зменшенні їх ерозії.

4) Величезне значення мають ці рослини у підтриманні сталості складу повітряного середовища нашої планети.

Квітникарство як галузь господарства займається вирощуванням та розведенням рослин відкритого ґрунту та кімнатних. Технологія вирощування квіткових рослин, що ростуть на клумбах та квітниках, така ж, як й інших сільськогосподарських культур. Вона включає обробіток ґрунту, розміщення рослин із утворенням різних композицій та догляд за ними.

Для того, щоб кімнатні рослини добре росли, треба знати їх походження і, якщо можливо, створювати для них такі ж умови і у себе вдома. Так, рослини з тропіків (пальми) треба вирощувати в теплому вологому приміщенні. Кактуси полюбляють такі умови, у яких вони живуть у дикій природі пустель Південної Америки. Тому взимку їм треба дати спокій, майже не поливати, тримати у прохолодному приміщенні. Якщо після періоду спокою кактуси добре поливати, тоді вони у вас заквітують.

Не завадить при вирощуванні кімнатних рослин навчитися правильно за ними доглядати. Догляд включає правильне та своєчасне поливання, перевалку та пересаджування рослини у потрібний за якостями ґрунт, вміння розмножувати рослину, а також боротьбу зі шкідниками.

Лікарські рослини - одне із джерел одержання лікувальних і профілактичних засобів сучасної медицини. Зокрема, при лікуванні захворювань серцево-судинної системи, печінки, шлунково-кишкового тракту і системи кровообігу без них не обійтися.

Основною властивістю лікарських рослин є те, що вони утворюють органічні сполуки, які цілюще діють на організм людини і тварини.

Не слід збирати лікарські рослини біля доріг та у міській зоні, пошкоджені комахами та грибковими хворобами. Заготовляють сировину тоді, коли вона багата на лікувальні речовини. Надземну частину - у сухі, погожі дні, а підземну - о будь-якій порі.

Дуже рідко лікарські рослини використовують у свіжому вигляді. їх сушать, з них готують відвари та настої.

Завдання:

https://miyklas.com.ua/p/biologiya/6/pokritonasinni-roslini-16074/pokritonasinni-roslini-uzagalnennia-porivniannia-klasiv-pokritonasinni-16079

Життєві форми рослини. Рослинні угрупування.

ЖИТТЄВІ ФОРМИ. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ. ЗВ’ЯЗКИ РОСЛИН З ІНШИМИ ОРГАНІЗМАМИ

Зовнішній вигляд та будова кожного виду організмів є відображенням тривалого процесу його пристосування до конкретних умов середовища.

1. Що таке екологічна група рослин?

Екологічних факторів дуже багато, і впливають вони на рослини комплексно, але за певних умов один фактор може стати основним. Група рослин, виділена за відношенням до окремого основного фактора, називається екологічною групою. Для рослин найважливішими екологічними факторами найчастіше є забезпеченість водою, світлом та температурні умови.

2. Що таке життєва форма?

Життєва форма — це зовнішній вигляд рослини, що відображає її пристосованість до умов середовища (комплексу факторів середовища). Вона також характеризує тривалість життя вегетативних органів та всієї рослини.

3. Які життєві форми рослин вам відомі?

Зa життєвими формами рослини поділяють на деревні (дерева та чагарники), напівдеревні (напівчагарники та напівчагарнички) та трав'янисті (багаторічні та однорічні трави) .

ЗАВДАННЯ

1. Назвіть екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням до рівня зволоженості, світла та температури. Для кожної екологічної групи наведіть приклади рослин.

За забезпеченістю водою рослини поділяють на посухостійкі (костриця, кактус, молочай, сухолюбне молодило, агава, алоє, верблюжа колючка), помірно вологолюбні (дуб, фіалки, конвалія), вологолюбні (вільха, ситник, осоки, очерет, рогіз, калюжниця) та водні (елодея, валіснерія, роголисник, комиш, водяний різак).

За умовами освітлення рослини поділяють на світлолюбні (береза, сосна, старі ялини, подорожник, більшість посухостійких рослин та водних рослин з листками, що плавають), тіньовитривалі (граб, бузок, суниця, молоді ялини) і тіньолюбні (копитняк, сенполія, деякі папороті).

За температурними умовами рослини поділяють на холодовитривалі ( дерева і кущі помірних широт, сільськогосподарські культури морква, горох, жито) та теплолюбні.(рослини тропіків і теплих субтропіків, огірок, гарбуз, диня, томати та баклажани).

2. Охарактеризуйте тривалість життя всієї рослини та її надземних вегетативних органів для рослин різних життєвих форм.

• Деревні рослини мають багаторічні здерев'янілі пагони з бруньками відновлення.

У дерев є лише один головний пагін — стовбур, живе десятки та навіть сотні років разом з рослиною.

У чагарників наявні кілька стовбурів, які поступово змінюють один одного (тривалість життя кожного стовбура у малини — два роки, у бузку — до 60 років), але, загалом, за рахунок заміни старих стовбурів новими вік рослин може сягати кількох сотень років.

Чагарнички - маленькі, до 50 см заввишки чагарники (чорниця, брусниця) з короткшою тривалістю життя.

• У напівдеревних рослин верхня частина надземних пагонів трав'яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев'яніла: вона залишається живою і несе бруньки відновлення. Тривалість життя напівдеревних рослин становить десятки, інколи — сотні років.

• У трав'янистих рослин надземна частина не здерев'яніла і щорічно після цвітіння та плодоношення відмирає. Багаторічні трави зазвичай переживають зимовий період за допомогою підземних видозмінених пагонів — кореневищ (пирій), бульб (ряст) або цибулин (нарцис),завдяки ним ці трави можуть жити багато років. Трав'янисті рослини бувають однорічними, дворічними та багаторічними (три роки і більше).

Загальна характеристика бактерій. Різноманітність бактерій

Бактерії. Загальна характеристика бактерій. Різноманітність

Одноклітинні та колоніальні організми, у клітинах яких ядра немає, називають прокаріотами. Спадкова речовина у них знаходиться просто в цитоплазмі й не оточена оболонкою. Клітини прокаріотів позбавлені й більшості органел (хлоропластів, мітохондрій), які є у ядерних організмів, що називаються еукаріотами. Розміри прокаріотів настільки малі, що тільки після винаходу електронного мікроскопа було виявлено, що у них є тільки ядерна речовина і немає ядра. До прокаріотів належить царство Дроб’янки, в якому є відділ Бактерії та відділ Ціанобактерії (Синьо-зелені водорості).

Бактерії. У відділі нараховують близько 3000 видів одноклітинних, рідше нитчастих організмів. Форма клітин різноманітна: куляста, у вигляді вигнутих паличок, паличкоподібна та ін. Їхні клітини часто зібрані у групи та утворюють колонії на зразок грона, нитки. Серед них є нерухомі та такі, що рухаються за допомогою джгутиків. Є бактерії, що споживають органічні сполуки (живляться гетеротрофно), інші синтезують органічні сполуки з неорганічних (автотрофи) за рахунок енергії світла (зелені сіркобактерії) або енергії, яка звільняється внаслідок окислення певних хімічних речовин (залізобактерії, безбарвні сіркобактерії, нітрифікуючі бактерії). Розмножуються бактерії шляхом поділу клітини навпіл та брунькуванням. Швидкість розмноження величезна — поділ може відбуватися кожні 20 –30 хвилин. У несприятливих умовах бактеріальна клітина покривається товстими шарами оболонки і називається спорою. Бактерії поширені скрізь: на поверхні та всередині організмів (людини, тварин, рослин), у прісних і солоних водоймах, у повітрі, особливо багато їх у ґрунті. Вітром, водою, живими організмами, транспортними засобами спори переносяться на великі відстані.

Ціанобактерії — позбавлені ядра, здатні до фотосинтезу організми. Їх колір може бути від майже чорного до синьо-зеленого і навіть червонуватого, але ніколи не буває зеленим. Розмножуються поділом клітини, розривом нитки (нитчасті ціанії). Живуть вони в різноманітних умовах: на згарищах, асфальті, відпрацьованих атомних реакторах, у гарячих джерелах тощо. Деякі з них викликають у водоймах так зване «цвітіння води» (анабена, мікроцистіс, носток), яке призводить до задухи риб і шкодить рибному господарству.

Завдання

Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Дати відповіді на запитання:
1. Хто і коли першим відкрив бактерії?
2. Коли виникли бактерії?
3. Яку будову має бактеріальна клітина?
4. Чому бактерії – прокаріоти?
5. Що можна побачити в бактерії у світловий мікроскоп?

Значення у природі й у житті людини

https://pt.slideshare.net/Nataliyavpu/40-37984263

Значення бактерій у житті людини

Група бактерій	Спосіб харчування	«+»	«–»
Бульбочкові бактерії	Симбіонти	Збагачують ґрунт нітратними добривами; підвищують урожайність ґрунту	–
Гнильні бактерії	Сапротрофи	Санітарна роль: розкладання органічних решток	Псування продуктів харчування
Кишкова паличка	Симбіонт	Поліпшує травлення, синтезує вітаміни, пригнічує хвороботворні бактерії	–
Молочнокислі бактерії	Симбіонти	Утворюють молочнокислі продукти	Скисання продуктів
Хвороботворні бактерії	Паразити	Допомагають знищувати кровосисних комах, шкідників сільського господарства	Викликають інфекційні захворювання людей, тварин і рослин

Завдання:

Тест на встановлення відповідності.

Скласти пари, визначивши назви кулястих бактерій, які:

1 Складаються з однієї клітини	А Стрептококи
2 Складаються з двох клітин	Б Тетракоки
3 Складаються із чотирьох клітин	В Стафілококи
4 Являють собою сукупність клітин у вигляді грона	Г Диплококи
5 Являють собою сукупність клітин у вигляді ланцюжка	Д Монококи

Тестові завдання з одним правильним варіантом відповіді.

1) Бактерії, що живляться готовими органічними речовинами:

А автотрофи В фотосинтетикиБ гетеротрофи Г міксотрофи

2) Бактерії, які живляться органічними речовинами живих організмів:

А автотрофи В сапротрофиБ міксотрофи Г паразити

3) Паличкоподібні бактерії:

А бацили В спірилиБ вібріони Г стафілококи

4) Округлі бактерії:

А бацили В спірилиБ коки Г вібріони

5) Бактерії, які мають вигляд коми:А стафілококи Б спірили В вібріони Г бацили

Організми і середовище існування.

Середовище існування та його чинники

По відношенню до будь-якого чинника середовища вид має діапазон стійкості (толерантності). Якщо інтенсивність якого-небудь чинника виходить за межі толерантності, особини виду гинуть. Біологічним оптимумом називають такі умови, до яких особини виду виявляються найбільш пристосованими. Так, більшість бактерій здатна виживати в діапазоні температур від +50 до -50 ^ºC (діапазон стійкості), але оптимальною для них є температура 25 – 37 °С (оптимум). За температури 60 ⁰C більшість бактерій гине – інтенсивність чинника виходить за межі толерантності. Але для деяких мікроорганізмів біологічний оптимум складає 80 – 90 ºC₁ за температури нижчої за 50 ºС вони гинуть.

Чинник, що сильніше за інші впливає на виживання, називають обмежувальним (лімітуючим). Лімітуючими чинниками можуть виступати температура, тиск, солоність води, хижаки тощо.

ОСНОВНІ СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ

наземно-повітряне середовище

Наземно-повітряне середовище дуже різноманітне за проявом чинників, які впливають на особливості життєдіяльності організмів.

водне середовище

Водне середовище значно відрізняється від наземно-повітряного: велика густина, менше кисню, значні перепади тиску, різні типи водойм відрізняються солоністю, швидкістю течії тощо.

Екологічні групи жителів водойм	Характеристика
Планктонні організми (планктон)	Живуть у товщі води і не здатні протистояти течіям
Бентосні організми (бентос)	Прикріплені до дна водойми, пересуваються по дну, заглиблюються у його товщу
Перифітонні організми (перифітон)	Живуть на різних субстратах у товщі води
Нейстонні організми (нейстон)	Живуть на межі двох середовищ: водного та повітряно-наземного, використовуючи силу натягу водної плівки

особливості ґрунту як середовища існування

Вологість зазвичай вища, ніж вологість повітря

Порівняно невелика амплітуда добових та сезонних коливань температур

Вміст вуглекислого газу значно вищий, а кисню – дещо нижчий, ніж в атмосфері

живі організми як середовище існування

Живі організми як середовище існування докорінно відрізняються від інших середовищ. Якщо на організми, які живуть на поверхні істот (ектопаразити), впливають фактори зовнішнього середовища, то на тих, які живуть усередині організму хазяїна (ендопаразити), ці фактори безпосередньо не впливають. Середовище тут стабільне.

життєві форми

Пристосування еукаріотичних організмів до певних умов середовища неодмінно позначається на їхній будові та процесах життєдіяльності. Так виникають морфофізіологічні адаптації, які сприяють успішному здійсненню життєвих функцій і виживанню організмів кожного виду.

Якщо організми віддалених систематичних груп мешкають у подібних умовах, у них можуть формуватися і подібні адаптації.

Наприклад, ласти китоподібних і ластоногих (ссавців, які пристосувалися до життя у водному середовищі) зовні нагадують плавці акул (хрящові риби). Тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища і певного способу життя називають життєвою формою. Життєва форма свідчить про спосіб життя виду і є одиницею екологічної класифікації організмів.

У тварин класифікація життєвих форм залежить від того, який критерій покладено в її основу (тип живлення, характер місцеіснування тощо).

Наприклад, серед ссавців можна виділити такі життєві форми: наземні (коні, зебри, вовки), підземні, або землериї (кріт, сліпак), деревні (білки), повітряні (кажани), водяні (китоподібні, ластоногі).

У рослин життєва форма - це насамперед їхній зовнішній вигляд, який відображає характер пристосованості до умов середовища. Так, у вищих рослин, виділяють такі життєві форми: дерева, кущі, напівкущі, трави.

Серед цих життєвих форм незалежно один від одного можуть виникати ліаноподібні форми, сукуленти (багаторічні рослини із соковитим стеблом або листками), сланкі форми та ін.

Життєві форми рослин

Життєва форма рослин — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді пристосування їх до умов життя.

Термін запропонував данський ботанік Євгенус Вармінг (1884). Є ряд класифікацій життєвих форм рослин, в основі яких лежить різний підхід до їх вивчення.

Термін «життєва форма» відносно рослин був запропонований в 80-х рр. XIX століття відомим ботаніком Вармінгом. Він розумів під цим поняттям «форму, в якій вегетативне тіло рослини (індивіда) знаходиться в гармонії із зовнішнім середовищем протягом всього його життя, від колиски до труни, від сім'я до відмирання».

Таке визначення виявилося дуже ємним. По-перше, воно підкреслювало, що життєва форма рослини не залишається постійною, а може мінятися у міру дорослішання і старіння. По-друге, у визначенні сказано, що найважливішу роль в становленні життєвої форми виконує зовнішнє середовище. Але це, звичайно, не означає, що життєва форма будь-якої рослини нескінченно пластична і залежить тільки від безпосередньо діючих в даний момент умов. Кожен вид рослин реагує на зовнішні дії в рамках своїх спадково закріплених можливостей. Суниця, наприклад, не стане розлогим деревом навіть за найсприятливіших для росту і галуження умов. Кажучи про гармонію із зовнішнім середовищем, ми маємо на увазі, що в життєвій формі кожного виду, що склалася, виявляються риси спадкової, виробленої в процесі природного відбору пристосованості до певного комплексу зовнішніх чинників.

Життєві форми рослин утворюються в процесі тривалого пристосування рослини до місцевих умов існування і виражаються в її зовнішньому вигляді. Рослинний покрив кожної екологічно відокремленої місцевості має особливий вигляд, який в свою чергу залежить від зовнішнього вигляду складових його рослин. Характерний вигляд мають лугова, лісова, пустельна, гірська рослинність. Групи видів, що виростають на скельних осипах, альпійських луках, біля меж сніжників також відрізняються один від одного. Спочатку дослідниками було виділено близько двох десятків життєвих форм, які формують вигляд рослинних ландшафтів Землі, а зараз ботаніки нараховують їх понад 60.

Крім зовнішнього вигляду, життєва форма рослин характеризується фізіологічними властивостями: листопадністю, ритмом розвитку, тривалістю життя. Однак основною ознакою вважають зовнішній вигляд рослини як прояв особливостей росту.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИН

В узагальненому вигляді класифікація життєвих форм рослин за особливостями росту і тривалістю життя вегетативних органів виглядає так:

Дерева – багаторічні рослини з дерев’яніючими надземними частинами і яскраво вираженим одним стовбуром не нижче 2 м заввишки. Поділяються на вічнозелені і листопадні, широколистяні, дрібнолисті, світло- і темнохвойні.

Набір видів, властивих лісовій зоні помірного клімату, невеликий, зате великі території, займані однією породою. Частина видів, залежно від умов, може виростати і в кущовий формі: липа дрібнолиста, клени Гіннала і татарський, черемха, горобина, яблуня сибірська, вишня, скумпія, біла акація, сумах оленерогий, верби. Кущові форми дерев – цінний матеріал в зеленому будівництві.

Чагарники – багаторічні рослини з дерев’яніючими надземними частинами. Галуження надземних пагонів починається від самої землі, тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.

У зеленому будівництві велике значення має термін життя окремих пагонів, розташування сплячих бруньок і бруньок відновлення (у верхній, середній або нижній частинах пагонів), тому що від цього залежить здатність до густого галуженню при стрижці і утворення нащадків.

Напівчагарники – багаторічні рослини, у яких дерев'яніють тільки нижні частини пагонів, верхні частини відмирають.

У суворому часом кліматі багато теплолюбних видів чагарників – троянди, буддлею, магонію падуболисту вирощують як напівчагарники. Висота зимуючих пагонів не перевищує висоти снігового покриву.

Кущики – низькі, не вище 50 см заввишки, чагарники. Використовуються для низьких бордюрів, фонових плям, в рокарії.

Ліани – рослини з тонкими слабкими паростками, підіймаються на вертикальну опору за допомогою вусиків, придаткових коренів, колючок або обвивають її. Зустрічаються ліани однорічні та багаторічні з дерев’яніючими або трав'янистими пагонами.

У середній смузі не ростуть вічнозелені хвойні, придатні для складної топіарної стрижки: самшит, тис, жимолость, але їх з успіхом замінюють ліани. Прийом фітопластики – обвивання ліанами фігурних опор – дає прекрасні результати.

Розеткова рослина має сильно укорочені вегетативні надземні пагони. Всі листи розташовані біля поверхні землі і утворюють округлий кущ – розетку. Примула, бадан, медунка цукрова завдяки своєрідності зовнішнього вигляду і компактній формі часто використовуються в бордюрах, на передньому плані квітників, композицій.

Рослина-"подушка" утворює безліч коротких, притиснутих одна до одної гілочок. Ця оригінальна форма властива гірським рослинам – смілкам, мінуарції, крупкам. Використовується переважно в рокаріях.

Сукуленти – багаторічні рослини з соковитими пагонами, що містять запас води. Зустрічаються у флорі середньої смуги (очитки, молодило). Застосовуються у всіх типах композицій.

ТРАВ'ЯНИСТІ РОСЛИНИ ПІДРОЗДІЛЯЮТЬ НА ГРУПИ

Однорічні – протягом сезону вони виростають з насіння і після плодоношення відмирають. Ярові однорічники весь цикл розвитку проходять за один рік. Озимі проростають з насіння восени, зимують у вигляді розетки, а з весни наступного року цвітуть, плодоносять і відмирають. В садових композиціях широко застосовуються багаторічники, культивовані як однорічники – антиррінум, вербена, рицина.

Асортимент їх розширюється, також як і палітра фарб і форм численних сортів. Незамінні для складних колористичних схем, де потрібні яскраві кольорові плями різноманітних відтінків. Справжні однорічники часто поновлюються самосівом, часом засмічуючи сади.

ефемери – мешканці пустель, однорічники з укороченим повним циклом розвитку, зазвичай триваючим всього кілька тижнів. В садах культивують схожі з ними за терміном і барвистістю цвітіння багаторічники – ефемероїди.

Дворічники – живуть два роки. У перший рік з насіння розвивається укорочений пагін з розеткою листя і стрижневим коренем, а на другий утворюється квітконосний пагін. Після плодоношення дворічники відмирають. Деякі рослини можуть бути або однорічними, або дворічними – фіалки, маки, або дворічними, або багаторічними – ячмінь гривастий, волошки.

багаторічні – з щорічно відмираючими надземними пагонами, з багаторічними підземними органами. Підрозділяються на численні групи життєвих форм.

Ефемероїди – рослини з підземними цибулинами, бульбоцибулинами, бульбами, кореневищами. Навесні у них з'являються надземні квітконосні пагони, які відмирають до початку-середини літа після цвітіння, дозрівання і розсіювання насіння.

Широко представлені в лісовій зоні середньої смуги. Завдяки компактності куртин і короткому терміну вегетації їх висаджують в безпосередній близькості з іншими декоративними рослинами – деревами, кущами, трав'янистими багаторічниками, однорічниками.

Довгокореневищні рослини мають довгі підземні розгалужені кореневища з бруньками. Розростаючись, такі рослини формують куртини, зарослі. В композиціях деякі особливо види, які швидко розростаються, доводиться висаджувати в контейнери без дна, вкопані в грунт, або обмежувати шарами геотканини. Розмножують види цієї групи відрізками кореневищ з бруньками.

Короткокореневищні рослини відрізняються коротким кореневищем і міцною глибокою кореневою системою, це притаманно герані, волжанці. Види цієї групи особливо цінуються за компактну форму кущів, яка довго зберігається. Їх використовують в парадних композиціях, де потрібен довгостроковий декоративний ефект, а розмножують діленням.

Стрижньокореневі рослини утворюють вертикальний слаборозгалужений корінь, який йде глибоко вниз. Вони погано переносять пересадку в дорослому стані, тому їх частіше розводять насінням (мак, гіпсофіла, простріл).

Гронокореневі рослини утворюють гроно потовщених коренів. Багато рослин цієї групи тяжіють до вологих багатих грунтів і мають пізньорічний період активного наростання листя і кущіння (примули), наростання молодих всмоктуючих коренів (півонії).

Дерновинні рослини, розростаючись, формують дерновину – кочкоподібну систему пов'язаних між собою пагонів. Ірис сибірський, злаки – хороші сусіди для рослин інших груп, так як зберігають вологу в дерно- винах і таким чином формують сприятливий мікроклімат.

Зимньозелені види зберігають листя зеленим під снігом до весни. Ця група видів поширена в лісах помірного поясу. Листя зберігаються тільки під сніговим покривом (в лісі він стійкий), а зміна старого листя на нове відбувається поступово, без втрати декоративності. Копитні, яснотка, живучка, фіалки, бадан цінуються як компоненти ранньо-весняних композицій.

В рукотворних ландшафтах продумано застосування, використання різноманітних життєвих форм рослин – виразний засіб дизайну. Наприклад, життєві форми гірських ландшафтів: рослини-"подушки","квітучі килими"– в середній смузі завжди виглядають екзотично, створюючи своєрідний вигляд саду. Зате колекція весняних ефемероїдів, квітучих строкатою мозаїкою під пологом дерев, нехай навіть і зібраних з усіх кінців світу видів і сортів, виглядає цілком природно, оскільки ці життєві форми – компонент лісової рослинності помірної зони.

1. Які ви знаєте життєві форми рослин?

2. Що таке ярусність?

3. Що таке флора?

Описати ярусність листяного лісу.

• Чи існує ярусність у штучній екосистемі (на городі, у саду чи на полі)?

• Дібрати: загадки, вірші, прислів’я, легенди про ясен, барвінок, тополю, калину й інші рослини

Взаємодія рослин,грибів, бактерій та їх роль в екосистемах

З курсу природознавства ви знаєте, що екосистема – це природний комплекс, утворений живими організмами і середовищем їх життя, у якому живі та неживі компоненти пов’язані між собою обміном речовини та енергії. Серед відомих вам екосистем ліс, степ, ставок, лука, сад, поле тощо.

Мал. 120. Схема потоку енергії та кругообігу речовин в екосистемі

Яку

б екосистему ви не обрали для розгляду, дійдете висновку, що кожна з них включає три основні компоненти: організми, що продукують (утворюють) органічні речовини, тобто зелені рослини (продуценти), споживачі живої органічної речовини – тварини та деякі гриби (консументи) і руйнівники органічних решток – бактерії, більшість грибів (редуценти). Усі вони пов’язані між собою ланцюгами живлення, наявність яких є умовою існування екосистеми (мал. 120).

Зі схеми (мал. 120) видно, що рослини, засвоюючи сонячну енергію, з вуглекислого газу, води та мінеральних речовин грунту синтезують поживні речовини. Без рослин (продуцентів)

екосистема не може існувати.

Тварини, які живляться рослинами (консументи), слугують їжею для інших тварин. Гриби та бактерії (редуценти) переробляють рештки рослин і тварин, повертаючи в екосистему мінеральні речовини, які знову використовують рослини. Так завдяки сонячній енергії та екологічним зв’язкам між організмами (рослинами, тваринами, грибами, бактеріями) в екосистемі відбувається кругообіг речовин, забезпечується її цілісність. Екологічні зв’язки – обмін речовиною, енергією – здійснюються згідно із законами збереження та спрямованості процесів до рівноважного стану.

Розглянемо для прикладу ланцюг живлення в екосистемі “водойма”. Планктонні зелені водорості в ньому – організми, які утворюють органічні речовини у процесі фотосинтезу. Водоростями живляться планктонні тварини (рачки, молюски). Завершальною ланкою такої екосистеми є бактерії та мікроскопічні гриби, які розкладають рештки мертвих організмів. Процес розкладу дуже важливий, оскільки закінчується поверненням у кругообіг речовин елементів мінерального живлення.

У природі всі організми взаємопов’язані. Розглянемо зв’язки, що виникають між вищими рослинами, грибами та бактеріями.

Так, у багатьох трав’янистих та деревних рослин лісу на коренях можна побачити густу сітку ниток грибниці. Це на корені поселився гриб, утворюючи мікоризу (мал. 101). Гриб поселяється на поверхні кореня (у клена, дуба, хвойних дерев, берези, тополі, ліщини, груші, липи) або ж заходить своїми нитками всередину його клітин і там розгалужується (у костриці, вівса, суниць, грецького горіха, дзвоників, винограду тощо).

Що ж дає така “дружба” обом партнерам? Виявляється, вона взаємовигідна. Гриб, що співіснує із зеленою рослиною, легко розкладає важкорозчинні для клітин рослини запасні поживні речовини до простих цукрів (глюкози). Крім цього, гриб забезпечує кореневу систему деякими життєво важливими речовинами, зокрема вітаміном В, який стимулює ріст коренів. Гриби можуть засвоювати азот повітря, яким збагачують грунт. Такі гриби є на коренях вільхи. Гриб одержує від коренів зеленої рослини потрібні для життя вуглеводи, яких він не виробляє, бо позбавлений хлорофілу. Отож, обидва організми мають взаємну вигоду.

Гриб підберезник найчастіше трапляється у березовому лісі, в осичняку – підосичник, у сосновому і модриновому – маслюк. Отруйний червоний мухомор успішно співіснує і з хвойними, і з листяними деревами.

Склався такий симбіоз вищих рослин із грибами історично і був властивий навіть древнім плаунам.

Крім грибів, у симбіоз із вищими рослинами вступають бульбочкові бактерії. Вони теж поселяються на коренях, розвиваючи бульбочки (мал. 109). Це явище поширене у бобових рослин. Бульбочкові бактерії зв’язують вільний азот повітря і переводять його у такі форми, що легко засвоюються зеленою рослиною.

У природі всі живі організми є компонентами екосистем: вищі рослини – продуцентами – утворювачами органічних речовин, тварини і деякі гриби – консументами, тобто споживачами органічних речовин, бактерії та більшість грибів – редуцентами, або організмами, що розкладають рештки відмерлих рослин і тварин.

Для допитливих

Образ природи семикласника

Змоделюйте свій образ природи, використавши структурно-логічні схеми та зразок ядра образу природи (мал. 121). Зробіть його якомога привабливішим, ілюструйте. Розгляньте мал. 121. У його центрі лебідь як символ симетрії, збереження, вічної любові і вірності. Так семикласниця уявляє собі світ. Цей символ ви бачите на обкладинці цього підручника і попередніх, зокрема природознавства для 5-6 класів.

Під час виставки проектів кожен із вас буде захищати свій образ природи, свої переконання. Зверніть увагу, що “образ природи” ілюструє інтеграцію знань – обгрунтування їх і об’єднання на основі найбільш загальних закономірностей природи. Спробуйте довести, що трьох указаних на схемі закономірностей вам достатньо, щоб розкрити найглибші і найширші взаємозв’язки у природі і тим довести її цілісність та водночас справедливість своєї думки.

Охорона природи

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону).

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є (стаття 3 Закону):

пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
обов'язковість екологічної експертизи;
гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;
компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України

Законодавством України встановлюються нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів (стаття 33 Закону).

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів (стаття 51 Закону).