Біологія 6 - А клас

Роль бактерій в житті людини

Бактерії - це примітивні одноклітинні живі організми. Вони поширені повсюдно: на поверхні або усередині інших організмів (тварин, рослин, людини), у великій кількості зустрічаються в грунті, водоймах. Прямо чи опосередковано бактерії відіграють важливу роль в житті людини.

Одним із середовищ життя бактерій є інші живі організми, у тому числі людина. Відносини, які виникають при цьому можуть бути різними. Є бактерії, які приносять користь. Так, в кишечнику людини живуть бактерії (наприклад, кишкова паличка), які сприяють процесам травлення їжі, синтезують деякі вітаміни і перешкоджають діяльності хвороботворних бактерій. У разі надмірного прийому антибактеріальних препаратів ці корисні бактерії гинуть, що негативно впливає на здоров'я людини   

У кишечнику домашніх жуйних тварин, які становлять основу тваринництва, (корів, кіз, овець) також живуть бактерії. Жуйні тварини вживають рослинну їжу, багату на клітковину, але самостійно перетравлювати клітковину не здатні. Цю функцію виконують бактерії.

Серед бактерій є також чимало паразитичних видів, які поселяючись в організмі людини, рослин і тварин, провокують розвиток різноманітних захворювань. Від хворого в інший організм бактерії можуть проникати разом з водою, їжею, повітрям, через покриви тіла. Найпоширеніший спосіб проникнення бактерій в організм людини - повітряно-крапельний.

Хвороботворні бактерії можуть переносити і кровосисні комахи. Так, збудника висипного тифу переносять воші, а збудника чуми - блохи.

У людини бактерії викликають такі захворювання, як ангіну, дифтерію, туберкульоз, тиф, дизентерію, холеру, і багато інших, у тварин - бруцельоз, сибірку, тощо. Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків та інших лікарських засобів.

Бактерії широко використовуються в господарстві людини. Так, з давніх часів людина застосовує здатність деяких бактерій викликати бродіння для отримання певних продуктів: молочнокислої продукції (йогуртів, сирів, кефіру), масляної та оцтової кислот, тощо. Без бактерій неможливо дублення шкіри і виготовлення волокна з льону.

Застосовують деякі групи бактерій в мікробіологічної промисловості для виробництва антибіотиків, вітамінів та інших речовин. У сільському господарстві бактерії використовують для силосування зелених кормів.

Одна з важливих проблем сучасності - це очищення стічних вод. В очисних спорудах використовують бактерії, які розкладають органічні рештки. Крім того, вивчаючи чисельність і видовий склад бактерій у воді можна визначити ступінь забрудненості водойм. За допомогою деяких бактерій людина бореться з кровосисними тваринами, шкідниками сільського і лісового господарства. Винайдені спеціальні бактеріальні препарати, які вражають тільки певні види шкідливих бактерій.

Бактерії можуть завдавати шкоди господарської діяльності людини, приміром, псувати продукти харчування. При цьому бактерії виробляють отруйні речовини, які можуть отруїти людину або тварину, якщо вони будуть вживати в їжу зіпсовані продукти. Наприклад, паличка ботулізму може розвиватися в консервованих м'ясних і рослинних продуктах, рибі, ковбасі, якщо при консервуванні не дотримуватися суворих правил технологічного процесу. Щоб повністю позбавитися від бактерій у харчових продуктах, призначених для тривалого зберігання, їх стерилізують або пастеризують.

Бактерії

До якого рівня організації життя належить об’єкт, зображений на рисунку?

Амолекулярного

Бклітинного

Ворганізмового

Гекосистемного

Рослинна клітина відрізняється від бактеріальної наявністю

Арибосом.

Бклітинної стінки.

Вядра.

Гцитоплазми.

Яка структура клітини утворює органели, позначені на рисунку буквою Х?

Аядерце

Бвакуоля

Вядро

Глізосома

Губка-примітивний багатоклітинний тваринний організм

ЧИ МОЖЕТЕ собі уявити, що ви миєтесь скелетом якоїсь тварини? Уже сама думка про таке здається безглуздою. Однак натуральна банна губка — це і є м’який пористий кістяк незвичайного морського створіння, яке так і називається — губка.

«Губки — одні з перших найпростіших представників царства тварин»,— зазначається у виданні «Нешнл джіоґрефік ньюс». Саме цей факт спонукав декого з еволюціоністів висунути теорію, ніби губки були предками тварин і людей. В одному документальному фільмі губку навіть назвали «Євою тваринного світу», «яка дала початок усьому живому на Землі».

А що науковцям відомо про цих морських мешканок? І чи вони справді такі прості, як може здаватися на перший погляд?

Легке життя без серця і розуму

Хоча губки зовні схожі на рослини, проте ще багато століть тому Арістотель і Пліній Старший віднесли їх до тварин. Сьогодні науковцям відомо приблизно 15 000 видів губок, серед яких є морські й прісноводні. Губки вражають розмаїттям кольорів та форм. Вони можуть скидатися на тендітні гілки, опуклі бочечки, розкішні віяла, делікатні кришталеві вази або ж барвисті килими. Деякі губки такі крихітні, мов рисове зерно, інші ж — вищі від людини. Вчені кажуть, що губки певних видів можуть жити сотні років.

«Губки відрізняються від решти тварин будовою тіла, а також процесами життєдіяльності й розвитку»,— говориться в «Британській енциклопедії». Як саме? У губок немає внутрішніх органів. Але хіба можливе життя без серця, мозку та нервової системи? Можливе. Тіло цих створінь складається з маленьких клітин, що виконують чимало життєво важливих функцій. Одні клітини поглинають їжу, переносять поживні речовини або усувають відходи. Інші ж утворюють скелет та зовнішню оболонку. Деякі клітини, в залежності від потреби, можуть перетворюватися з одного виду в інший.

Ці найпростіші організми мають ще одну унікальну особливість. Якщо пропустити губку крізь сито, то з часом її клітини знову зростуться. А коли розтерти і змішати дві різні губки, клітини кожної з них згодом знайдуть одна одну, й губки знову набудуть попереднього вигляду. Як сказано в «Нешнл джіоґрефік ньюс», «жодна інша рослина чи тварина не наділена такою здатністю воскрешати себе».

Губки розмножуються різними способами. Для деяких видів характерне нестатеве розмноження. Представники цих видів виробляють маленькі бруньки, що складаються з групи клітин. Ці бруньки вирушають у мандри, аби оселитися на іншій території. Щоправда, у них на деякий час сповільнюються процеси життєдіяльності. Але коли бруньки потрапляють у сприятливі умови, то проростають і дають життя новим губкам. Інші ж види губок розмножуються статевим способом. Залежно від необхідності губки можуть набувати ознак чоловічої або жіночої статі. А деякі види «відкладають яйця». Палеонтолог Пол Морріс із захопленням висловився: «Чим більше ми дізнаємося про найпростіші організми, тим більше переконуємось, наскільки вони складні».

Морські порохотяги

За словами зоолога Аллена Коллінза, губки мають «незвичайну травну систему». Зовнішню оболонку губки вкривають дрібні пори. Вони ведуть до численних тунелів та камер, які пронизують тіло губки. Стінки цих тунелів вистелені мільйонами хоаноцитів — клітин з «комірцями». Кожна така клітина має рухливий батогоподібний джгутик. Антрополог Бен Гардер пояснює: «Рухи джгутиків подібні до рухів веслярів на галері. Ці невтомні працівники проганяють воду крізь спеціальні клітини, які затримують і перетравлюють дрібні частинки їжі». Губка за годину перекачує таку кількість води, яка в десять разів перевищує її власну вагу. Таким чином вона поглинає не лише поживні, але й токсичні речовини, а також приблизно 90 відсотків бактерій, які містяться у воді. Губки навіть можуть регулювати рухи джгутиків, аби пристосовуватись до змін течії чи виштовхувати назовні неорганічні рештки. «Губки... немов потужні порохотяги, ретельно очищають море»,— каже д-р Джон Гупер.

Оскільки губка пропускає через себе велику кількість води й поживних речовин, вона стає ідеальною домівкою для креветок, крабів й інших маленьких морських мешканців. Наприклад, в одній губці налічувалось аж 17 128 жителів. А ще губки чудово співпрацюють з численними бактеріями, водоростями й грибами. Бактерії, скажімо, можуть становити до 50 відсотків живої маси губки.

Науковці з’ясували, що з губок та їхні симбіонтів можна виробляти цінні ліки. На думку деяких учених, такі ліки допоможуть у боротьбі зі СНІДом, раком, малярією й іншими захворюваннями. Ось що каже дослідниця Шерлі Помпоні стосовно певної речовини, отриманої з губок: «Той матеріал, який дає нам природа, значно унікальніший, ніж синтезовані людиною сполуки».

Кришталеве диво

Окрім м’яких, волокнистих губок, існують тверді й шершаві. Їхній скелет складається з мільйонів мікроскопічних кристаликів, що називаються спікулами. Неповторна краса й чудернацькі форми спікул нікого не залишили б байдужим. Завдяки різноманітним поєднанням спікул деякі губки вкриваються твердим панциром, інші — вигадливим мереживом. Є й такі, що схожі на довгі стеблини (іноді до трьох метрів завдовжки і одного сантиметра в діаметрі). А от м’ясоїдна губка за допомогою гачкоподібних спікул ловить живу здобич.

Губка за назвою квітковий кошик Венери, що мешкає в глибоких океанічних водах, вкрита витонченим кришталевим плетивом зі спікул. Її прозорі скляні волокна нагадують волоконно-оптичні кабелі. «Ці природні волокна надзвичайно міцні,— пояснює одна дослідниця.— На відміну від штучних, вони не зламаються, навіть якщо зав’язати їх у тугий вузол». Науковці досі не можуть зрозуміти, як на морському дні при таких низьких температурах можуть утворитися настільки складні волокна. «Як не дивно, але цей примітивний організм знає вирішення важливої проблеми матеріалознавства й інтегральної оптики»,— каже Черрі Мурей з лабораторії компанії «Белл».

Гриби. Загальна характеристика грибів. Різноманітність грибів. Поширення, середовища існування

Гриби — окреме царство організмів. На планеті налічують близько 100 тис. видів грибів. Їх вегетативне тіло називають міцелій (від гр. мікос — гриб), або грибниця. Деякі гриби мають тіло, що складається з однієї клітини (або навіть неклітинне), інші — з багатьох клітин. Грибницю багато-клітинного гриба утворюють нитчасті гіфи; тісне переплетення гіфів над поверхнею ґрунту утворює плодове тіло, часто у вигляді шапинки (сироїжки, опеньки, мухомори, білий гриб, підберезники тощо). Клітини грибів містять одне або кілька ядер і ніколи не містять хлорофілу. Тому гриби не здатні до фотосинтезу та живляться готовими органічними речовинами.

Переважна більшість усіх видів грибів — сапротрофи, вони живляться органічною речовиною решток ор­ганізмів. Гриби-паразити живуть переважно на рослинах (близько 10 тис. видів), рідше на тваринах (близько 300 видів). Деякі оселяються на поверхні, інші — у тілі свого хазяїна, чим спричиняють тяжкі захворювання. Багато видів грибів вступають у взаємовигідне співжиття з вищими рослинами та водоростями (утворюють лишайники). У клітинах грибів є вакуоля з клітинним соком; запасають вони глікоген (речовина, подібна до крохмалю) і олії.

Клітинна оболонка грибів складається з різних речовин, зокрема хітину, рідше целюлози. Хітин посилює міцність та стійкість клітинної оболонки до впливу різних хімічних речовин.

Розмножуються гриби статевим, нестатевим і вегетативним способами. Вегетативне розмноження відбувається шматочками міцелію, брунькуванням та ін. При нестатевому розмноженні спори утворюються в спорангіях, на поверхні конідій. Під час статевого розмноження вищих грибів утворюються аскоспори та базидіоспори.

Нижчі гриби не утворюють плодових тіл, гіфи міцелію одноклітинні, хоча бувають дуже розгалужені (мукор). Серед цих грибів є сапротрофи та паразити. Паразитичні гриби завдають шкоду: ольпідій капустяний викликає хворобу — чорна ніжка на розсаді та молодих рослинах капусти; синхітрій — викликає ракове захворювання на бульбах картоплі; фіто-фтора — паразитує на багатьох рослинах: листках картоплі, листках і плодах помідорів тощо. Мукор, або головчаста цвіль, — сапротроф, часто оселяється на харчових продуктах (на хлібі), іноді на поверхні ґрунту. Пухнастий плівчастий сіруватий, іноді білий, наліт з часом чорніє — це на одноклітинному дуже розгалуженому, нитчастому міцелії утворюються кулясті спорангії з великою кількістю спор. Мукор завдає шкоди харчовим продуктам, але в природі він відіграє позитивну роль — розкладає органічні рештки.

У вищих грибів багатоклітинний розгалужений міцелій, тільки дріжджі мають мікроскопічний одноклітинний міцелій, що при брунькуванні утворює ланцюжки з клітин, які розсипаються на окремі клітини. Вони живуть на поверхні рослин у різноманітних цукристих рідинах. Цю їх властивість використовують у хлібопеченні, пивоварінні та ін.

Пеніцил — один з пліснявих грибів, має міцелій, розділений перегородками на окремі клітини. Зустрічається на харчових продуктах у вигляді зелених або блакитних плівок. Спори утворюються на конідіях, розташованих над субстратом, і мають вигляд китичок. З цих грибів отримують анти-біотики, які застосовуються в медицині.

Шапинкові гриби утворюють плодове тіло у вигляді шапинки — це щільне переплетення гіфів. Зверху шапинка вкрита шкіркою, часто яскравих кольорів. Знизу шапинки є особливий шар, де розвиваються спори — він буває у вигляді пластинок (сироїжки, печериці, опеньки, мухомори) і сита, складеного з трубочок (білий гриб, підосичник).

Часто гриби вступають у симбіоз (вигідне обом співжиття) з коренями рослин, утворюючи грибокорінь, або мікоризу. Це відтворено в назвах деяких грибів: підосичник, підберезник. Серед шапинкових багато їстівних грибів — білий гриб, маслюк, печериця, груздь, опеньок, лисички, сироїжки, та є й отруйні, навіть смертельно отруйні — бліда поганка, мухомори, несправжній опеньок сірчано-жовтий і деякі інші.

Гриби-паразити викликають захворювання рослин, тварин і людини. Дерева іноді уражаються трутовими грибами, копитоподібне плодове тіло яких можна побачити на стовбурі дерев. Спори розвиваються знизу, розносяться вітром чи комахами. Коли потрапляють у тріщини кори або на злам гілок, то проростають углиб рослини-хазяїна і грибниця розростається в його тілі. Якийсь час гриб-паразит залишається непомітним, використовуючи поживні речовини з рослини. Лише згодом плодові тіла з’являються на стовбурі дерева. Гриб руйнує рослину і спричиняє її передчасну загибель. Велику шкоду господарству наносять сажкові та іржасті гриби. Рослина (часто злак), на якій розвивається сажковий гриб, покривається великою кількістю спор чорного кольору (замість зернівок), що нагадує головешку. Іржасті гриби паразитують на різних рослинах (інколи мають двох господарів). На вражених грибом листках та стеблі з’являються бурі плями, що нагадують іржу (в них знаходяться спори).

     Лишайники приклад симбіотичних грибів

Лишайники — це особлива група організмів. Їх тіло  представлене сланню — в утворенні слані беруть участь гриби та водорості. Форма тіла лишайників буває накипною, листуватою та кущистою. Накипні лишайники виглядають як тоненькі плівочки на камінні, корі дерев тощо. Це дуже невибагливі організми, які можуть мешкати на голих скелях. Листуваті лишайники мають вигляд пластиночки, трохи піднятої над поверхнею (стінна золотянка). Слань кущистих лишайників нагадує маленький кущик. Вони можуть оселятися на корі дерев, на ґрунті, багато їх у тунд­рі, у горах.

Як цілісний організм лишайники розмножуються вегетативно — окремими ділянками слані, в яких серед гіфів гриба розміщені клітини водоростей. Водорість і гриб у лишайниках можуть розмножуватись окремо. Тривалий час вважали, що лишайник — ідеальний приклад взаємовигідного співжиття двох різних організмів. Водорість постачає органічні речовини грибу, а він їй, у свою чергу, воду з мінеральними речовинами. Однак зараз учені довели, що гриб у лишайнику паразитує на водорості (хоча паразитизм пом’якшений), пригнічуючи її життєдіяльність. Водорість лишайників може самостійно існувати, гриб — гине.

Лишайники поширені скрізь — від тропіків до холодних областей суходолу. Живуть лишайники довго (сотні та тисячі років); щорічний їх приріст — від декількох часток міліметра до декількох міліметрів.

Оселяючись у місцях, де немає ґрунту (на скелях, камінні, пісках), лишайники беруть безпосередню участь в утворенні первісних ґрунтів і створюють умови для оселення інших організмів. Лишайники є поживою для багатьох тварин, як безхребетних, так і хребетних — північних оленів та інших.

У промисловості з лишайників видобувають спирт, цукор, барвники, деякі лікарські речовини. Отримуючи основні речовини з повітря, лишайники не витримують його забруднення. Вони є показниками чистоти повітря.

Гриби - паразити. Поширення, середовище існування.Значення грибів у природі і житті людини.

Гриби-паразити – це група грибів, які живляться за рахунок поживних речовин живих організмів, спричиняючи в них хвороби. Це збірна група, яка поєднує нижчі (наприклад, картопляний гриб) і вищі (трутовики на стовбурах дерев) гриби.

Особливості грибів-паразитів. Одні гриби-паразити пристосовані жити на поверхні, а інші, яких серед грибів більшість, – у тілі свого хазяїна. Крихітна спора гриба розростається й утворює нитки, що обплітають тканини, проникають у клітини. Гриб починає використовувати речовини клітин, спричинюючи, врешті-решт, їх відмирання. Паразитичними грибами можна заразитися багатьма способами. Є паразити, які проникають в організм через поранені місця (після пошкодження комахами, градом, морозом). Спочатку вони розвиваються на пошкоджених місцях, а згодом поширюються в навколишні здорові тканини і живляться вмістом живих клітин (трутовики). Існує група грибів, які можуть виділяти отруйні речовини і вбивають клітини, а потім вже живляться їхнім вмістом (опеньки). Є паразити, спори яких проникають в організм рослини через продихи листків, корені, маточку тощо. Гриби-паразити здатні дуже швидко розмножуватися, утворюючи величезну кількість спор. Тому хвороби, які вони спричинюють, дуже швидко поширюються в природі. Поширення спор може здійснюватися різними способами. Так, є гриби, які вистрілюють свої спори на мух, що пролітають повз них. Спора проростає і утворює грибницю, яка всмоктує все необхідне для грибного життя. Через 2-3 дні муха гине, а гриб знову полює. А спори водяних грибів можуть навіть плавати, маючи для цього джгутики. Отже, гриби- паразити існують на поверхні та всередині живих організмів, у них різноманітні способи поширення, вони утворюють величезну кількість спор та ін.

Різноманітність грибів-паразитів. Живуть гриби-паразити переважно на рослинах (майже 10 000 видів), рідше на тваринах і людині (близько 1000 видів). Є водяні гриби, які спричиняють хвороби риб, земноводних, водоростей (сапролегнія риб). Але найпоширенішими є паразити рослин. Картопляний гриб, або фітофтора, паразитує на картоплі, помідорах. Уражені листки вкриваються темними плямами, в'януть і засихають, а бульби або ягоди – темніють і загнивають. Зараження здорових рослин відбувається через продихи листків. Трутовики оселяються на стовбурах дерев і спричинюють трухлявіння, що, зрештою, призводить до загибелі дерева. Зараження відбувається спорами, які потрапляють всередину рослини через рани на корі або через корені. Грибниця розростається в рослині, проте ззовні паразит залишається непомітним. Лише згодом на поверхні ураженого стовбура з'являються плодові тіла, які утворюють велику кількість спор. Сажкові гриби паразитують на злакових, спричинюючи захворювання – сажку. Назва пов'язана з тим, що частина рослини, на якій розвивається гриб, вкривається чорними спорами і нагадує головешку. Спори проникають в рослину під час проростання зернівок, через приймочку маточки під час цвітіння або через молоді надземні частини. Іржасті гриби паразитують на злакових, соняшнику, малині та ін. На уражених грибом листках і стеблах з'являються бурі плями, що нагадують іржу, звідки і назва хвороби. Ріжкові гриби – це паразити жита, пшениці та інших злакових. Під час цвітіння жита спори гриба заносяться вітром на квітку, де й утворюють у зав'язі грибницю. Пізніше на цих рослинах замість насіння виростають чорні ріжки, які перезимовують у ґрунті або з урожаєм зерна. Борошнисторосяні гриби є збудниками борошнистої роси троянд, аґрусу, огірків тощо. Ознакою цих захворювань є поява на рослинах плям у вигляді розсипаного борошна.

Значення грибів-паразитів. Гриби-паразити часто спричиняють тяжкі захворювання рослин і тварин, чим завдають великих збитків сільському господарству, харчовій та лісовій промисловості. Ряд грибів є збудниками грибкових захворювань людини. 6 гриби-паразити, які вражають шкіру, волосся, нігті, легені людини. Гриб ахоріон, оселяючись на волосистій частині голови, викликає паршу. Гриб трихофітон, який уражає волосся, нігті й шкіру, є збудником стригучого лишаю. Дріжджовий гриб сідіум спричиняє захворювання ротової порожнини – пліснявку. Різноманітність грибкових хвороб, як відзначають біологи, на жаль, розширюється.

Небезпечними для людини є і гриби-паразити рослин. Наприклад, потрапляючи в організм людини або тварин, ріжки спричинюють тяжке захворювання, яке в народі називають "злі корчі" або "антонів вогонь". В одну із епідемій 944 року від цієї хвороби загинуло 40 000 чоловік.

Такі гриби-паразити як трутовики, є руйнівниками деревини, тому відіграють важливу роль у житті лісу. Без них ліс був би похований під відмерлими стовбурами і гілками. Але людині трутовики приносять багато проблем, руйнуючи дерев'яні споруди, завдаючи шкоди садам, паркам. Основним способом боротьби з трутовиками є санітарне вирубування хворих дерев і негайне їх вивезення.

Інші гриби-паразити рослин шкодять овочевим, злаковим, ягідним, плодовим рослинам. Найвідомішим грибом-паразитом є картопляний гриб, або фітофтора. Поширеними в Україні є такі хвороби, як фітофтороз, плодова гниль, сажка злакових та ін. Заходами боротьби із цими хворобами є виведення стійких сортів культурних рослин, дотримання правил агротехніки, застосування біологічного та хімічного методу боротьби тощо. З метою біологічного захисту рослин від грибів-паразитів використовують їх природних ворогів, антибіотики, фітонциди тощо.

Сажка кукурудзи

Іржасті гриби

Ріжкові гриби

А можуть і самі гриби-паразити використовувати для боротьби із шкідниками. Наприклад, учені вивчають гриби, які є паразитами кровосисних комарів, сарани, хатніх мух. У зв'язку з цим на сьогодні під біологічним методом боротьби розуміють не лише використання живих організмів, а й продуктів їхньої життєдіяльності. Є гриби, які використовуються в медицині. Так, березовий гриб-трутовик чага є профілактичним засобом проти пухлинних захворювань.

Отже, гриби-паразити спричиняють хвороби рослин, тварин і людини, їх самих використовують для боротьби із шкідниками, отримання ліків тощо.